Як розпізнати та лікувати депресію: поради психолога

Останні дев’ять місяців були для всіх непростими. Пандемія породжує переживання та невизначеність, всім доводиться ізолюватися та залишатися зі своїми проблемами практично наодинці. Все частіше чуємо від багатьох людей, що вони перебувають у стані депресії.

Ми поспілкувалися з психологом, щоб зрозуміти, чи мають щось спільне з депресією апатія, поганий настрій, небажання щось робити, смуток. Експерт роз’яснила, що таке депресія, яка симптоматика даного захворювання та коли вона потребує лікування.

Анастасія Осадча, лікар-психолог, психотерапевт, консультант з питань сексуальності

Депресія – що це?

Депресія – узагальнене поняття. Якщо говорити про МКХ 10 (Міжнародну класифікацію хвороб 10 або 11 перегляду), то в ній описано багато станів, які в побуті мають назву «депресія» (сезонний афективний розлад, біполярний розлад I типу, депресивний розлад тощо).

Основна відмінність того, що заведено називати депресією від апатії, осінньої хандри – це її важкість та тривалість.

Варто запідозрювати депресію саме в клінічному розумінні цього слова тоді, коли симптоматика триває понад місяць.

Характерні симптоми депресії

  • Стабільно знижується настрій.
  • Знижується мотивація.
  • Втрачається здатність отримувати задоволення від того, що раніше його приносило.
  • Знижується лібідо (сексуальний потяг).
  • Виникають немотивовані плачі.
  • Інші симптоми.

Щоб діагностувати депресію, потрібно звертатися до фахових спеціалістів – саме психолог, психіатр, психотерапевт можуть запідозрити захворювання.

Випадок з практики

На прийом прийшла клієнтка з симптомами перевтоми. Розповідала, що була в іншого фахівця і він діагностував депресію. Але він не врахував важливий аспект – тривалість симптомів. Депресія – це хвороба. А хвороба має під собою морфологічний субстрат. За депресії відбуваються певні порушення на рівні нейромедіаторів та діяльності нервової системи, це стійкі зміни в діяльності нервової системи, які має діагностувати психіатр.

Як лікувати депресію?

Коли ми говоримо про симптоми, подібні на депресивні, фахівець (психотерапевт, психолог, психіатр) насамперед має виключити органічну патологію. Тому що, наприклад, дуже подібні на депресійні симптоми стають причиною захворювань щитоподібної залози, проявів цукрового діабету I типу на ранніх стадіях тощо. Тобто, спочатку виключаються тілесні захворювання, які можуть давати подібну симптоматику, а якщо визначається, що там все добре і що все-таки це депресія, потрібно переходити до лікування.

Лікування має бути комплексним:

1. Корекція режиму життя (сон, відпочинок, харчування, виключити тютюн та алкоголь).

За будь-якого захворювання перше місце в схемі лікування завжди займає режим і харчування. Якщо цієї корекції немає, то всі інші заходи матимуть нестабільний ефект.

2. Найкращий доказовий ефект отримав комплексний підхід – використання психофармакотерапії (медикаментів) та психотерапії.

Психофармакотерапія показана за тяжких форм депресії та середньо тяжких. І тут присутній суб’єктивний фактор, наприклад, дві ідентичні клінічні картини депресії:

  • У людини, яка має підтримку, живе не сама, їй є кому приготувати їжу, заплатити за оренду квартири тощо;
  • 2 картина – коли людина живе самостійно, в неї немає підстрахування.

Людина з першого прикладу має емоційну, організаційну, часову можливість справлятися без медикаментів. І це чудово!

Людина з другого прикладу не має такої можливості, не тому що вона слабка, а тому що їй потрібно працювати, заробляти гроші. Якщо її стан не дає можливості нормально функціонувати (точно на медикаментах не буде такий, як без хвороби), варто скоригувати принаймні її стан до того, коли вона може бути працездатною, хоча б частково, і виконувати базові побутові завдання.

Психотерапія обов’язкова. Якщо людину лікувати лише препаратами, далі вона діятиме в житті тим самим звичним способом і так само звично потраплятиме в депресію (депресивний епізод). Якщо людина звертається до психотерапевта, вона має можливість розібратися, як в неї це працює, як робити так, щоб не потрапляти в депресивні епізоди або якщо потрапляти, то не в такі тяжкі.

Поганий настрій – не депресія!

Обурює, коли називають депресією те, що нею не є.

Будь-яка людина має право на поганий настрій, період в житі, тяжкі переживання – втрати, розрив стосунків, проблеми на роботі. Але це ще не депресія.

Депресію визначає фахівець, він має ставити діагноз, підбирати адекватне лікування. Саме тоді це має право називатися хворобою, яка має назву, наприклад, депресивний епізод.

Легкі та середньо легкі форми депресії не потребують, як правило, психофармакотерапії (препаратів), але потребують корекції режиму, уважного до себе ставлення (наче до дитини, яка захворіла), психотерапії, як способу розібратися з тим, чому стався даний депресивний епізод і що робити, щоб надалі він не повторився.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також