Гендерні стереотипи у роботі: як працюється жінці далекобійницею

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Попри намагання громадських організацій боротися за рівні права усіх громадян, впровадження фемінітивів в українському правописі та запровадження державних ініціатив з надання рівного доступу до професій українцям обох статей, у нашому суспільстві все ще існують гендерні стереотипи та поділ професій на «жіночі» та «чоловічі». Залишаються люди, що з подивом реагують на дівчат та хлопців, які працюють на незвичних для них посадах і, навіть, сумніваються у їх професіоналізмі.

Ми вступили у нове десятиліття ХХІ століття, але заробітна плата чоловіків продовжує на чверть перевищувати грошову винагороду жінок. Багато роботодавців надають перевагу керівникам чоловікам та не бажають співпрацювати з дівчатами через їх декретні відпустки та часті лікарняні через хвороби дітей. В Україні намагаються на державному рівні боротися із професійною гендерною дискримінацією, але поки це не дало потрібних результатів. У звіті Світового банку йдеться, що в нашій країні не досягнуто гендерної рівності. Україна там опинилася на одному щаблі з Білоруссю (у якій жінкам заборонено обіймати посади у 252 сферах), Азербайджаном та Замбією.

Разом з тим існують українки, які не бояться руйнувати стереотипи та надихати мільйони вітчизняних жінок. Ми поспілкувалися з Іриною Перегрим, яка змінила інструменти візажиста на кермо фури та стала далекобійницею в іноземній компанії. Вона мріє про співочу кар’єру, та не уявляє своє життя без дороги.

– Ірино, чому обрали для себе саме таку професію?

– Це все сталося несподівано. Колись я і думати не могла, що буду далекобійницею. Машини я любила завжди (і мова йде не лише про їхній зовнішній вигляд). Але щоб фура…Та одного дня чоловік взяв мене з собою в рейс і просто на порожній стоянці дав спробувати поїздити. Від цього моменту я просто почала марити цією професію. І зробила все для того, щоб дійти до своєї мети!

– Хто ви за освітою?

– За освітою я менеджер готельно-ресторанного бізнесу. Навчалася у Львівському інституті економіки та туризму. А також два роки працювала візажистом.

– З якими труднощами у роботі вам довелося зіткнутися?

– Недоспані ночі та сон удень. На початку для мене це була катастрофа. Я ж звикла вночі спати, а тут доводиться частенько їздити ночами і, відповідно, спати вдень (а це для мене біда). Коли працюєш декілька ночей підряд, то буває що «вилітаєш» з реальності і втрачаєш відчуття часу.

– Яке ваше ставлення до гендерних стереотипів у суспільстві? Чи доводилося вам стикатися з упередженим ставленням до себе як до професіонала тільки через те, що ви жінка?

– У кожного є своя думка і своє право. Кожен має право вибору. Звичайно, багато хто взагалі не сприймає мене серйозно в цій професії і все лише тому, що я жінка. Я стикаюся з таким ставленням майже кожного дня.

А ще часто буває і таке, що чоловіки, які взагалі нічого спільного не мають до цієї професії, намагаються щось мені доказати стосовно неї, і все лише тому, що вони мужчини і думають, що тільки вони все знають. Мене це веселить і я ніколи не вступаю з такими людьми у суперечку.

– Ви помічали гендерну дискримінацію в будь-яких її проявах до ваших колег?

– Помічала, чому ні. Але я не звертаю на це уваги. Повторюю – у кожного є свій вибір і своє право. Я поважаю тих людей, які, як і я, ламають ці гендерні стереотипи.

– Які плюси вашої роботи як для жінки ви можете назвати?

– Особисто для мене є багато плюсів.  І один із них – це те, що кожного дня я в іншій країні. А на вихідних ще й гуляю новими містами! Кожного дня у мене прекрасний вигляд за вікном! Але є і великий мінус – я сумую за рідними та за своєю країною.

– Чи були якісь страхи перед початком роботи? І чи збіглися вони з реальністю?

– Страхи…звичайно що були, як і у кожної людини. Переживала, чи зможу, чи все у мене вийде, чи звикну я до цього режиму, чи зможу адаптуватися у різних ситуаціях, чи буду все розуміти, чи зможу правильно  завантажувати фуру, чи буду розумітися зі своїм керівництвом (адже це інша країна і мову потрібно знати), хвилювалася, чи зможу нормально розмовляти англійською з іншими іноземцями. Але, на щастя, все гаразд. У мене все вийшло!

– Як ви вважаєте, ваша заробітна плата, ставлення колег та керівництва залежить від статі?

– Те, що я жінка, точно не впливає на мою зарплату і ставлення керівництва до мене. А от ставлення колег дещо інше: одні ставляться добре, другі – ні.

– Скільки в середньому отримують люди вашої професії?

– У кожного по різному. Все залежить від умов фірми, на якій ви працюєте.

– Як чоловік ставиться до вашої роботи?

– Чоловік ставиться до мого вибору з шаною і завжди мене підтримує!

Ми ж подвійний екіпаж. Саме завдяки його підтримці я багато змогла!

– Яким ви бачите своє професійне майбутнє?

– Я його бачу кожного дня іншим. У мене сім п’ятниць на неділю. Звичайно, хочеться мати свій бізнес у цій справі. Але я і за сцену не забуваю (Ірина співає та пише власні пісні, – прик. ред).

– Що ви найбільше любите у своїй роботі?

– Я багато чого люблю у своїй роботі. Та єдине, що я можу точно і з впевненістю сказати, так це те, що саме вона навчила мене бути впевненою в собі, твердо і розумно приймати рішення і бути вільною. Жити так, як цього хочу лише я!

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також