Герої серед нас: Тетяна Вітковська, пригощає їжею безпритульних

Карантин, запроваджений для протидії пандемії коронавірусу, зачинив українців, які не беруть участі в забезпеченні життєдіяльності суспільства, в домівках. Але в Києві живуть тисячі людей, які взагалі не мають дому, – і вони опинилися віч-на-віч із холодом та голодом просто неба. Тетяна Вітковська, засновниця благодійної книгарні «Дієслово», – серед тих, хто допомагає безхатченкам вижити в цей кризовий період.

«Проблема безпритульних завжди була гострою для Києва, адже наше багатомільйонне місто має лише одну нічліжку, яка не покриває потребу в таких закладах навіть на кілька відсотків. Нині ситуація ще гірша, адже на час карантину закриті всі вокзали, метро, переходи – тобто місця, де люди без дому могли погрітися та перечекати ніч, особливо в мороз. Не працюють ресторани – отже, немає можливості підгодуватися їжею з баків на утилізацію. Не можна зайти в транспорт. У супермаркети безхатченків і раніше пускали неохоче, а зараз – і поготів. Закриті пункти прийому вторсировини, а тому заробити 10 гривень на хліб неможливо. Перелякані, втомлені та голодні люди вимушені спати просто неба.

До того ж, до категорії бездомних додалися люди без певної кваліфікації, які приїздили в Київ у пошуках заробітків. Вони жили в найдешевших хостелах, проте наразі не можуть знайти підробіток, а тому їм нічим платити за житло, купувати їжу, вони не мають коштів, аби повернутися додому в регіони. На вулиці залишилися й інші люди – наприклад, ті, які перебували на тривалому лікуванні в столиці або жили тут з інших причин.

Є низка організацій, які допомагають вижити безпритульним («Молодь За Мир», «Спільнота Святого Егідія», «Допоможи бездомному», BezDoma тощо). Деякі припинили свою діяльність на період карантину, адже складно організувати безпечну роботу; до того ж, часто їжу надавали саме ресторани. Деякі ж, навпаки, працюють ще активніше – з максимальним дотриманням санітарних норм.

Долучитися до допомоги може кожен. Наприклад, ми з донькою готуємо вдома сухпайки, і я підвішую їх на вулиці біля дому. Набір простий: можна варити кашу, купувати недороге печиво, бутерброди, вкладати в пакет воду. А також записку: «Якщо у вас немає дому або ви просто зголодніли – пригощайтеся». Корисно залишати також одяг, теплі речі, засоби гігієни. Раді допомозі організації – не тільки фінансовій, а і «руками»; зараз для розвезення їжі вкрай потрібні волонтери з авто, адже люди без машин скуті в наданні допомоги через обмеження доступу до транспорту. І дуже важливо не мовчати про проблему: зробити її видимою для суспільства та влади.

Під час карантину необхідно особливо дбати про безпеку – зокрема і людей, яким надаєш допомогу, адже вони входять до вразливої категорії населення (мають поганий імунітет, часто – похилого віку тощо). Треба суворо дотримуватися рекомендацій МОЗ – носити маски, рукавички, використовувати антисептики, не підходити до людей ближче ніж на два метри, тобто не роздавати їжу особисто, а лишати і просити взяти самостійно.

Для мене ця тема – не тільки про безпритульних, а про суспільство загалом і про мене зокрема. Я хочу жити в гуманному та цивілізованому суспільстві, де люди знають, що таке взаємна допомога та підтримка».

Якщо у вас є своя історія, якою ви хотіли б поділитись, – пишіть нам на robotaua.official@gmail.com і ми опублікуємо її!

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також