Хочу стати психологом: про 15 років навчання, зарплату на рівні топ-менеджерів, токсичних клієнтів та інші особливості професії

Момент вибору професії – чи не найважливіший у житті кожної людини. І спецпроект «Хочу стати», який The Point реалізує разом із Освітньою платформою для дітей і підлітків Shamrock та платформою розвитку кар’єри CareerHub, має на меті допомогти всім, хто ще вагається з вибором майбутньої роботи або ж планує змінити свою спеціальність.

У п’ятому випуску проекту гештальт-терапевт, засновниця Українського центру дослідження поведінкових залежностей Ольга Альохіна розповіла про усі особливості професії психолога, типовий робочий день, плюси-мінуси та ключові навики, необхідні для найкращої реалізації у даній сфері.

Про освіту, різницю між психологом та психіатром та постійне навчання

– Як давно ви в професії?

– Питання непросте. Тому що навіть у рамках професії психолога моя діяльність кілька разів видозмінювалася. Незмінним залишалося лише те, що вся вона базувалася на психологічній освіті. В мене був досвід роботи менеджером з персоналу. Трохи пізніше – психологом у приватній гімназії і тренером. А з 2011 року я вже стала на шлях розвитку приватної практики.

– Розкажіть, як ви обрали професію. Чому саме психологія?

– Завжди в цьому місці чекають на дуже ліричну історію або доленосне рішення (жартую) – але все досить просто. Чесно кажучи, я не знаю, чому обрала цю професію. Мені просто подобалося вивчати людей. Плюс мене ніколи не приваблювали прості та примітивні розмови. Я завжди докопувалася до суті, і це, звичайно, дуже недобре позначалося на моїй комунікації і зв’язках – душею компанії я не була.

– Де ви навчалися і наскільки важливим є вибір навчального закладу для цієї професії?

– Як на мене, вибір навчального закладу – не дуже важливий момент. Просто слід дивитися на склад викладачів і рівень акредитації фахівців.

Особисто я навчалася в МАУП – бакалаврат, потім магістратура. Але ці дві освіти мають мало спільного з практикою і навичками роботи з людьми, якщо брати до уваги ті методи, які я застосовую в своїй практиці.

Основна освіта психолога – це практика. Щоб вести прийом в кабінеті або проводити групові практики, вам потрібно в будь-якій психотерапевтичній школі опанувати той метод, який ви обрали для своєї роботи. У нас є різні професійні спільноти, на базі яких є різноманітні акредитовані європейські програми. От вони вже безпосередньо готують вас до роботи з людською психікою. Після проходження такого навчання ви отримуєте відповідний сертифікат. Тривалість програм – 5-7 років. Тобто, університет –5-7 років і навчання в психотерапевтичній школі – ще 5-7. В середньому близько 15 років триває навчання. Але працювати можна починати раніше, бо інакше згасне мотивація.

– Як і за рахунок чого ви підтримуєте свої знання на належному рівні після завершення навчання?

– Я постійно вчуся. Беру участь у клінічних конференціях, в міжнародних проектах, даю майстер-класи, готую доповіді по роботі з різною психологічною проблематикою. До прикладу, в минулому році я навчалася у французьких колег, у психотерапевта з Нью-Йорка і у німецького психоаналітика. Це недешеве задоволення, звичайно. Але дуже захоплююче і цінне як джерело нових знань.

Психіатр підтримує особистість від тотального розвалу. Психотерапевт підтримує і трансформує особистість. Психолог не працює з особистістю, а дає рекомендації на рівні поведінкових навичок, тобто працює з поведінкою.

– В головах багатьох українців ще й досі існує плутанина з психологічним консультуванням і психотерапією. Мабуть, через те, що в часи СССР практична психологія була практично відсутня. Тому розкажіть, чим, все-таки, відрізняються професії психіатра, психотерапевта і психолога.

– Психіатр – це лікар з медичною освітою. Він підтримує пацієнтів с серйозними психіатричними діагнозами медикаментозно.

Психотерапевтом може стати лікар або психолог. Для цього їм необхідно отримати додаткову освіту в галузі психотерапії строком не менш трьох років. Цей спеціаліст працює в тандемі з психіатром або веде приватний прийом і працює з умовно здоровими людьми, а також з тими, кого направив психіатр з різноманітними тривожними станами. Тому що психіатри з тривогами не працюють.

Ну і є психолог. Це фахівець із гуманітарною освітою, який отримав підготовку в галузі наукової і прикладної психології. Він проводить тестування стану пацієнта і дає рекомендації. Такий спеціаліст вагому частину бесіди з пацієнтом приділяє слуханню. Він уважно спостерігає за пацієнтом, щоб потім поділитися з ним своїми судженнями про те, які бар’єри стоять на шляху до розуміння й вирішення існуючих проблем у житті.

Коротше ці відмінності можна сформулювати так: психіатр підтримує особистість від тотального розвалу. Психотерапевт підтримує і трансформує особистість. Психолог не працює з особистістю, а дає рекомендації на рівні поведінкових навичок, тобто працює з поведінкою.

Про першу роботу

– Чи були труднощі пошуку першого місця роботи?

– Ні. Перше місце роботи у 2009 році я знайшла дуже швидко. І це був відділ HR.

– Чи можете дати кілька рекомендацій для студентів, які допоможуть їм легше знайти роботу і влитися в неї?

– Якщо хочете працювати з живими людьми, відразу вибирайте профспільноту і метод, за допомогою якого плануєте допомагати людям. А далі ви потрапите у специфічну «тусовку», у світ своєї професії, який вас закрутить і дасть багато можливостей реалізуватися, якщо ви самі цього забажаєте.

Наприклад, я обрала гештальт-терапію. Зазвичай вузи відвідують фахівці з різних шкіл і пропонують більш глибоке знайомство з тим чи іншим методом, або розповідають чим краще лікувати той чи інший запит. Я не знала, що таке гештальт-метод, але якось відвідала виїзний захід про «Близькість і залежність». Там з ним і познайомилася. До цього мені було байдуже, за яким методом працювати, мене просто дуже і дуже цікавила сама психологія.

– До речі, чи правдива думка про те, що в психологи йдуть люди, які хочуть вирішити свої внутрішні питання?

– Так, дехто справді йде в психологи, бо хоче виправити батьків, підлікуватися від дитячих травм, розібратися з насильством або відповісти на якісь свої внутрішні питання, наприклад, «чому я весь час так реагую?»

Але «лівих» людей в нашій професії немає. В основному, це люди, які можуть витримувати нестерпне. Крім тих, хто просто «косить» під терапевта, тому що це модно.

– Роботи якого відомого психолога вас захоплюють і чому?

– Мене захоплюють роботи легендарного психоаналітика Отто Кернберга. Він прекрасний діагност. Я людина структурна, і мені дуже цікаво, як все влаштовано в нашій психіці. Мені подобається проводити діагностику і іноді передбачати ситуації. Клієнти думають, що я шаманю (посміхається). А я просто знаю, як ми влаштовані. І коли я їх цьому навчаю, їм теж стає все зрозуміло.

Ще подобається Дженет Уайнхолд. Навчалася у неї і поважаю за те, як вона працює з темою відносин. Вона мене вразила, коли ми зустрілися в 2009 році, з неї власне і почалася моя практика і прояснилася тема, яку я хочу розкривати.

Психолог – незручна людина. Нам складно вимикати «третє око». А жити з людиною, яка дуже чутлива до всього і дивиться «у глибину», – непросто.

– Цікаво, яке у вас було хоббі в дитинстві?

– Кулінарія. Як і зараз. Всі знають – і колеги, і клієнти, – що якщо мені набридне працювати – відкрию пекарню (сміється). Обожнюю аромат свіжої випічки. Небезпечне хоббі – дівчатка мене зрозуміють.

– Опишіть ваш типовий робочий день.

– Ранок. Донька. Робота. Чоловік плюс сон. Але є варіанти. Щоб сильно не лякати новачків, скажу так – можна працювати по-різному: можна в день прийняти чотири клієнта, а можна і 13. Все залежить від психічної стійкості, працездатності і звички витримувати сильне напруження від постійного контакту з людьми. Близького і дуже емоційного. Особисто я працюю багато. І це часто захоплює. Але є і нестерпні бесіди, токсичні люди…

Про плюси та мінуси професії

– Тоді давайте перейдемо до мінусів роботи психолога. Адже вони є, як і в будь-якій іншій діяльності.

– Як я вже зазначила, є токсичні люди і потрібно вміти поруч з ними «виживати». Потрібно вміти бути аморальним. Потрібно багато уваги приділяти особистій супервізії, щоб не перегоріти.

Ще один мінус – профдеформаційний. Психолог – незручна людина. Нам складно вимикати «третє око». А жити з людиною, яка дуже чутлива до всього і дивиться «у глибину», – непросто. Уявіть, до прикладу, що ваш чоловік – відомий фітнес-тренер, «схиблений» на здоровому харчуванні. А ви прийшли, і у нього на очах об’їлися пончиками. Він начебто нічого не сказав, але вам буде важко все це доїдати без почуття сорому і провини…

Всі історії про альтруїзм в нашій професії – дурниця і самообман. Робота складна – і вона повинна мати свої вагомі плюси у вигляді доброї оплати.

– А які ж плюси?

– Плюс в тому ж, що і мінус. Такий парадокс. Ви будете швидше все розрулювати, тому що ви багато знаєте. Ви можете бути незручним, але одночасно ставитися до інших з більшою поблажливістю та обережністю.

Також для мене плюс – це фінансовий прибуток. Я три роки «розкручувала» практику, працювала без відпусток взагалі. Тепер я заробляю на рівні деяких топ-менеджерів. Всі історії про альтруїзм в нашій професії – дурниця і самообман. Робота складна – і вона повинна мати свої вагомі плюси у вигляді доброї оплати.

Про варіанти розвитку кар’єри та запити клієнтів

– Чи потрібна для психологічної практики англійська мова?

– Так, але можна і без неї. Я вчу мову, бо хочу читати літературу в оригіналі, відвідувати конференції і вести практику з англомовними клієнтами.

Мені платять за те, що я на певний час «даю в оренду» частину свого емоційного апарату і спостерігаю за Его клієнта.

– Психологи працюють в школах, ведуть приватну практику. Які інші варіанти розвитку кар’єри в Україні можливі?

– Медійний психолог. Психолог проекту. Психолог організації. Тренерство. Також можна працювати в психологічних центрах, соцслужбах, рятувальних службах.

– В Америці відвідування психотерапевта – поширена практика, тоді як в Україні навпаки. Чи можемо говорити про те, що в цій сфері у нас велика конкуренція через невелику кількість клієнтів?

– Це міф, що в Україні у психологів мало клієнтів. У нас їх багато. Просто психологу потрібно правильно себе продавати, допомагати вирішувати клієнту саме ті завдання, які йому необхідно.

– З якими питаннями найчастіше звертаються клієнти?

– Я займаюся питаннями шлюбу і відносин, тому запити – з цієї сфери. Що робити, якщо втомився від шлюбу; як не ображатися; як стати більш вільним; як зав’язати стосунки, коли є і гроші, і бізнес, а з особистим життям не складається; як повернути самооцінку після “Тіндера”; як перестати кохати; як пережити розставання. Рідше – як почати заробляти більше або «що я не так роблю зі своїм бізнесом, що він розвалюється». Є й ті, хто приходить з «непобутовими» запитами: з депресією, з хронічною втомою, з відчуттям нікчемності та пригніченості (нарцисична травматизація – одна з найпоширеніших в нашому світі).

– Як не втопитися в проблемах своїх клієнтів?

– А навіщо в них топитися? Це просто робота. Мені платять за те, що я на певний час «даю в оренду», якщо можна так сказати, частину свого емоційного апарату і спостерігаю за Его клієнта. Тобто, ту частину мене, яка може трохи нейтральніше дивитися на те, що відбувається, і бути дзеркалом для клієнта. Але це розуміння приходить з досвідом. Коли ти молодий, завзятий і думаєш, що всім можеш допомогти, – відчуття і внесок у клієнта більші.

Про те, що надихає

– Що вас надихає в роботі?

– Це захоплююче. Плюс завдяки практиці я часто зустрічаю цікавих людей, які багато чого досягли у своєму житті, але хочуть ще покращити свої відносини з навколишнім світом або відчувати себе спокійніше. І я поки ще чекаю зустрічей з багатьма з них. Отже, не перегоріла.

– Що можете порекомендувати почитати чи подивитися підліткам і молодим людям для того, щоб протестувати в собі психолога?

– Серіал «Лікування». Книги Ірвіна Ялома. Якщо зачеплять – то, може, це справді робота для них.

– Продовжіть «психологія – це…»

– …детективне розслідування, коли ви детектив, а клієнт думає, що ви прокурор. Чорний гумор, вибачте. Але, як відомо, у кожному жарті є доля жарту.

Попередні випуски спецпроекту:

1. Хочу стати готельєром: все про роботу у сфері гостинності

2. Хочу стати MICE-менеджером: все про роботу у сфері корпоративного туризму

3. Хочу стати дипломатом: все про роботу у сфері зовнішньополітичних відносин

4. Хочу стати лаборантом: все про роботу у сфері медичних досліджень