Хочу стати ювеліром-дизайнером: про те, звідки беруться ідеї, якими можна здивувати світ

Автор тексту – Юлія Саліонович

Момент вибору професії – чи не найважливіший у житті кожної людини. І спецпроект «Хочу стати», який The Point реалізує разом із Освітньою платформою для дітей і підлітків Shamrock та платформою розвитку кар’єри CareerHub, має на меті допомогти всім, хто ще вагається з вибором майбутньої роботи або ж планує змінити свою спеціальність.

Героїня нового інтерв’ю – Тетяна Калюжна, ювелір-дизайнер, гемолог, член Спілки дизайнерів України. Тетяна розповіла про свою освіту, шлях до професії, участь у міжнародних виставках, досвід викладання, відсутність страху, що її ідеї можуть скопіювати та про те, як навчитися створювати прикраси, які дивують і не повторюються.

Тетяна Калюжна 

– Тетяно, з чого починається шлях художника?

– З малюнка, який визрів у вашій уяві.

– Ви створюєте те, що дивує і не повторюється. Як цьому навчитися?

– Ми лише самі себе можемо обмежувати. Якщо ви не знаєте з чого почати – подивіться на сонце, сходіть до музею, на виставку, до картинної галереї, розглядайте архітектуру, альбоми. Це називається «навчити око». Нещодавно я відвідала виставку гравюр Альбрехта Дюрера, який у XV ст. на міді тонко малював без мікроскопа. Багато дизайнерів надихаються його роботами.

– Ви спочатку пішли навчатися на зовсім нетворчі професії. Чому?

– Покоління моїх батьків заробляло на життя фізичною працею, тому вони хотіли, щоб моя робота була легшою. На енергетичному факультеті Донецького політехнічного інституту я навчилася креслити, пізніше ці знання мені знадобилися. Потім ще два роки вивчала англійську в МДПІІМ ім. Моріса Тореза, це дуже допомогло, адже у 2007 році я переклала та видала книгу «Все про оцінку діамантів». Моя юридична освіта допомогла відкрити власну фірму. На перші зароблені гроші я купила приміщення під майстерню та створила перший в Україні «Ювелірний Театр Тетяни Калюжної». Театр, бо мені вже тоді подобалося авторство. До того ж мій дідусь був ювеліром.

Тривалий час думала, що мені скажуть: «Ти ніхто в цій галузі і звати тебе ніяк», а я відповім: «А я ось тут і тут навчалася». Тільки для цього й отримала сертифікати в Італії та Бельгії. На ювеліра можна було вивчитися у Радянському Союзі, а ось для створення своїх авторських виробів курсів не було. В Італії (м. Барі) закінчила курси дизайну. Потім – в Дюссельдорфі – курси дизайнерського малюнка ювелірних прикрас. В Антверпені (Бельгія) підтвердила свою сертифікацію як експерта з діамантів. Саме там побачила посібник про діаманти, який згодом переклала.

– Скільки років ви працювали юристом до початку роботи в ювелірній галузі?

– Три.

– Ви робите прикраси з використанням вугілля. Як прийшли до цієї ідеї?

– Я з шахтарського краю. Мій брат і дядько працювали прохідником і комбайнером на шахті ім. Засядька та приносили мені цікаві шматки вугілля з відбитками рослин: листя папороті, скам’янілі горіхи.  Мені захотілося популяризувати цей камінь, довести, що їм теж можна захоплюватися (див. фото, – прим. ред.). Ось так прийшла ідея, наприклад, зробити каску, інкрустовану вугіллям. Адже каску ми одягаємо тоді, коли хочемо захистити себе. Вона відображає всі види шахтарської праці.

Вугілля з білим кварцом. Осадова та вулканічна порода разом

Каблучка з вугіллям та мохом на скотчі

– Ви брали участь у багатьох міжнародних виставках. Поділіться досвідом, який буде корисний тим, хто мріє, щоб їх роботи також помітили.

– Починаючи з 2007 року я щороку відправляла на виставку в Мюнхен свої роботи (золоті прикраси з камінням). Років п’ять не отримувала жодної відповіді. Але коли прислала виріб з вугіллям – каблучку у вигляді вагонетки – отримала запрошення вже за тиждень. Після того щороку виставлялася. Кожна виставка висуває свої вимоги. Наприклад, якщо перший рік береш участь у виставці, тебе запрошують на другий рік, але ти сам не вибираєш, які вироби виставляти. Комісія дуже велика, вона оцінює, чи зможете ви здивувати світ. Серед експертів є навіть блогери, не лише директори музеїв і антикварних крамниць.

Тетяна Калюжна на виставці в Україні

– Звідки беруться ідеї, якими можна здивувати світ?

– У 2015 році дві італійки на острові Балі зробили з відходів апельсинів тканину. Сальваторе Феррагамо викупив у них цю тканину, яка вийшла надзвичайно шовковистою, та створив колекцію у 2016 році. Мені подарували кофтинку з такої тканини, я була у захваті від того, наскільки вона ніжна. Так почалося моє захоплення цим фруктом. Я придумала перстень у вигляді апельсинової кірки, але не знала, як передати яскравий колір. У моєму розпорядженні був лише колір золота та срібла. Випадково на поліграфічній виставці познайомилася з фахівцем і попросила підібрати колір. Саму текстуру кірки я виліпила і зробила зі срібла, потім на срібло потрібно було нанести колір. Спочатку спробувала накласти фарбу на срібло медичною рукавичкою, але згини вийшли дуже грубими. Після цього прийшла ідея пофарбувати перстень латексним презервативом – вийшло ідеально. У 2018 році відправила роботу в Мілан, нею зацікавилися.

Каблучка у вигляді апельсинової кірки. Срібло, золото, білий сапфір, оранжевий латекс

Брошка у вигляді лимонної кірки. Срібло, білий сапфір, родій, лимонний латекс

– Є люди, які побоюються, що їхню ідею можуть скопіювати. Як ви з цим боретеся?

– Якщо просто сидіти вдома і нічого не робити, ідея не принесе мільйони.

Одне з перших правил будь-якого дизайнера – показати правильно свою роботу.

Потрібно запатентувати ідею, якщо вона нова. Довести до виставки, щоб зафіксувати свою першість. Зараз не потрібно їздити по світу, можна зробити це онлайн. Якщо подобається цим займатися – потрібно пошукати спільноти, соцмережі, не боятися запитати, попросити про допомогу. Коли я виступала на семінарах, присвячених сучасним тенденціям ювелірної моди, показувала глядачам «Чорний квадрат» Малевича. Саме на ньому будувала початок свого виступу, адже часто говорять: «Так і я можу!». А я відповідаю: «Звичайно, можете. Тільки зробіть крок назад, за рік до Малевича, намалюйте, виставте його, а потім приїжджайте сюди і говоріть».

З 18-ти платформ, які я моніторю, у переліку вимог до робіт учасників виставки є новизна дизайну. Наприклад, на виставці в Іспанії помітили мою роботу – волохатий перстень, пізніше я запатентувала флокування. Це давня забута китайська технологія. Квітка магнолія з флоку перемогла у 2019 році. Зараз працюю ще над однією розробкою. Я натхненна.

Каблучка з флоком. Балянус

Напевно, нам даються випробування, з якими ми можемо впоратися.

Я знаю, як це – бути єдиним у світі зі своїми сміливими ідеями.

Потрібно бути сміливим, показувати себе світові, ділитися з ним. Не боюсь, що мене будуть копіювати. Якщо копіюють, значить я все роблю правильно.

– Хто ваші клієнти?

– Мої клієнти – це абсолютно різні люди. На міжнародних виставках зі мною знайомляться pr-менеджери, директори антикварних крамниць, які цінують індивідуалізм і авторську роботу, монополісти арт-галерей, мене знаходять і через Instagram. Я виставлялася в Гонконгу, Японії, Іспанії, Італії, Німеччині, створила професійними діями особистий стиль у дизайні ювелірних виробів і тому маю замовлення на п’ять років вперед.

– А давайте трішки про майбутнє. Наприклад, 3D-принтер, який вже зараз друкує їжу, одяг, органи. Як він вплине на роботу ювелірної сфери?

– 3D-принтер зможе у майбутньому допомогти виготовляти прикраси. Первинне – це ідея. Зараз існує близько 17 програм для ювеліра в 3D для візуалізації. Скульптуристика – одна програма, квіти – друга, каблучка – третя.

– Розкажіть про свій досвід викладання

– Коли накопичилося чимало досвіду, хочеться ним поділитися. Своїх учнів я вчу бачити. У них вже є ідеї в голові, просто їх треба звідти дістати. Мій підхід – штурмова атака. Наприклад, якщо подобається людині тату, пропоную намалювати нове тату, в людини одразу виникає ідея. Татуювання намалювали, далі переводимо його в браслет. Я підкажу де, що і як з’єднати. В результаті виходить, наприклад, хакерський браслет. Вміння зачепити і дістати – дуже велика проблема. Внутрішнє творення всередині – маленький паросток, який можна вирощувати. Наприклад, мій 9-річний учень придумав рухоме серце, у яке вставив півшестерню, воно рухається. Він зробив це в сріблі своїми руками, я лише допомагала.

Мій авторський курс – «Особистий стиль. Сучасний ювелірний дизайн». Це цілий розділ, який потрібен художникам-ювелірам. Зараз оминають словосполучення «сучасне мистецтво», тому що думають, що це – геніталії, прикуті до асфальту. Ні, сучасний – це те, що майстер зробив тут і зараз і дозволив це показати.

Фото робіт Тетяни Калюжної з книги переможців під час виставки у Мілані, 2019 р.

Обов’язково потрібно говорити, що є художник і його тінь. Тінню я називаю страхи та упередження. Ось деякі теми, які пропоную своїм учням, які хочуть розкрити себе: сучасний ювелірний дизайн; дизайн прикрас; художник-ювелір та його тінь; почуття індивідуальності; почуття стилю; почуття достатку, стійкості, захищеності та віри; колір, каміння, метал та прикраси; відповідальність дизайнера; застосування огранених каменів і неогранених; давнє мистецтво взаємодії з камінням; легенди та історії про каміння.

– Чи не думали свою школу створювати?

– Дуже хотілося б, щоб вона була потрібна в Україні.

– Що ви зараз вивчаєте?

– Вивчаю китайську мову. Мені подобається їхня психологія. Моя подруга з Китаю, з сім’ї ювелірів, говорить: «Не думай своїми мірками, думай ширше». У південному Китаї на фабриці я пройшла навчання з експертної оцінки морських, прісноводних та культивованих перлів. Захопилася.

– Чи можна припустити, що дитина, яка любить ліпити та гратися маленькими деталями, може зацікавитися створенням ювелірних виробів?

– Так. У мене було замовлення, пов’язане з жовтими трояндами. Ідей не було доти, поки я не виліпила виріб у реальну величину. Важливо не придушувати свої бажання, хочеться – роби. Якщо не можеш намалювати – зліпи.

У наш час художник-ювелір сам втілить в життя якусь ідею, зробить її у своєму стилі. Мені здається, що серед 7,8 мільярда людей обов’язково ще комусь сподобається ваша ідея, тому що у нас є безмежні можливості соцмереж.

Фото надані спікером.

Інші статті у рубриці: 

1. Хочу стати готельєром: все про роботу у сфері гостинності

2. Хочу стати MICE-менеджером: все про роботу у сфері корпоративного туризму

3. Хочу стати дипломатом: все про роботу у сфері зовнішньополітичних відносин

4. Хочу стати лаборантом: все про роботу у сфері медичних досліджень

5. Хочу стати психологом: про 15 років навчання, зарплату на рівні топ-менеджерів, токсичних клієнтів та інші особливості професії

6. Хочу стати ветеринаром: про навчання на корівках, агресивних пацієнтів, щоденні відкриття та інші особливості професії

7. Хочу стати авіаконструктором: про ідеальний літак, розробки «в стіл» та інші особливості професії

8. Хочу стати 2D художником: про роль освіти, критику від замовників та інші особливості професії

9. Хочу стати фінансовим радником: про довіру до банків, пенсії та професійні навички

10. Хочу стати фармацевтом: про біотехнології та перспективи галузі в Україні

11. Хочу стати музикантом: про патріотизм, українських митців у світі та силу музики

12. Хочу стати логістом: про Одеську митницю, експорт лісу та майбутнє професії

13. Хочу стати співробітником банку: про готівку, тягар відповідальності та касирів-роботів

14. Хочу стати благодійником: про роботу благодійного фонду Таблеточки

15. Хочу стати юристом: про знання, які не дають у вишах, право на помилку та постійне самовдосконалення

16. Хочу стати дизайнером: про досвід для студентів, мобільність роботи та потрібні навички

17. Хочу стати PR-менеджером: про чесність піару, зіпсовану репутацію та вартість помилки

18. Хочу стати стилістом: про завдання фахівця, роботу в онлайні та неминучий успіх

19. Хочу стати лікарем-епідеміологом: про цінність професії для суспільства, правила для уникнення COVID та розвінчування міфів

20. Хочу стати режисером: про головне прокляття театру, призначення режисури та складнощі професії

21. Хочу стати підприємцем: про роботу освітньої платформи LITOSVITA

22. Хочу стати журналістом: про відсутність графіка, різницю між журналістом і блогером та цінність професії

23. Хочу стати кравчинею: про актуальність професії, бажання створити власний бренд, творчість та мінуси в роботі

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також