Налаштування за замовчуванням: звички нашого мозку, які заважають жити

Людський мозок здатен на неймовірні речі. Але часто йому заважає свідомість. Ми живемо за налаштуваннями, які «гальмують» наш мозок і знижують ефективність його роботи; які впливають на наше життя, кар’єру, професійний розвиток, продуктивність, успіх. І роблять це не найкращим чином.

Більшість із цих установок закладені в нашій свідомості історично. Але варто нарешті визнати, що в сучасному світі стародавні механізми виживання не є продуктивними. І точно не мають жодного відношення до успіху в кар’єрі та бізнесі, досягнення цілей і щасливого життя.

Шкідливі звички та робота над помилками – у нашому матеріалі.

Негативна упередженість

Людський мозок «заряджений» на негатив. Ми звикли, що правильна стратегія – сподіватися на краще, а готуватися до гіршого. Ми так любимо думати про погане та забувати все хороше. Негатив заповнює нашу свідомість, а найголовніше, що об’єктивні причини для цього є далеко не завжди. Це ніби вбудована функція, яка так заважає нам працювати, генерувати ідеї, залишатися продуктивними та просто жити.

У нейробіології звичка продукувати погані думки називається «негативною упередженістю». Колись ця особливість психіки допомагала людям виживати. Часи змінилися, а ми досі будь-яку проблему сприймаємо як пряму загрозу нашому життю. Ми забуваємо про приємні моменти, концентруємося на небезпеці, надмірно хвилюємося, посилюємо негативні сигнали, недооцінюємо або ігноруємо позитивні та дозволяємо гормонам стресу заволодівати нами.

Ці життєві установки підлягають корекції. Стратегія дій: розпізнаємо – перемикаємося – переналаштовуємо.

Частіше нагадуйте собі про свої досягнення, не забувайте хороші спогади, «вмикайте» адекватний оптимізм і дозволяйте позитивній енергії домінувати.

Все це допоможе налаштовуватися на робочий стан, а у перспективі – змінити спосіб мислення.

«Пастки» перфекціонізму

Стрімке прагнення до недосяжного ідеалу, загострена хвиля самокритики, концентрація на можливих недоліках, невичерпна потреба вдосконалюватися – все це, здавалося б, сприяє професійному й особистісному розвитку та змушує прагнути до змін і досконалості. Але насправді це призводить лише до нескінченних докорів, заниженої самооцінки, тривожності, вигорання та страхів.

Головне правило – не судіть себе занадто суворо. Всі помиляються, у всіх бувають невдалі роботи.

Поборіть нарешті «синдром відмінника», дозвольте собі пробувати, тверезо оцінюйте реальність і людей, будьте менш вимогливі до себе.

Це допоможе вам легше починати справи та доводити роботу до кінця, а не бути постійно незадоволеними результатом.

Режим багатозадачності

Нам здається, що здатність виконувати кілька завдань одночасно – must have у сучасному стрімкому та динамічному світі. Але доведено, що лише 2% людей можуть працювати в умовах багатозначності ефективно. В усіх інших випадках – це лише самообман, який призводить до марного напруження, емоційного виснаження та безперервного навантаження на мозок.

Виконання кількох завдань одночасно точно не робить нас більш продуктивними, перешкоджає креативному мисленню та жодним чином не впливає на успіх у роботі. Крім того, постійна багатозадачність насправді краде більше часу, ніж економить.

Пам’ятайте, що якість завжди буде понад кількістю.

Не намагайтеся демонструвати дива продуктивності, правильно розставляйте пріоритети, зосереджуйтеся на одній справі, не втрачайте концентрацію.

І ви неодмінно помітите, як досягаєте неймовірних результатів.

Безпека ціною прогресу

Застій – це побічний ефект безпеки. Ми підсвідомо прагнемо до зони комфорту, а наш мозок хоче, щоб ми залишалися там, де ми є. І як би ми не хотіли заперечувати, це прагнення призводить до того, що ми стоїмо на місці, тому що боїмося змін, боїмося невідомості.

Це знову ж таки історія про установки мозку, які дозволяли людям виживати в умовах дикої природи. Але сьогодні ці психологічні прояви загостреного прагнення до безпеки інколи заважають нам розвиватися та йти далі. Ми бачимо небезпеку там, де її немає, перманентно залишаємося в зоні комфорту та повільними кроками йдемо до стагнації.

Варто бути більш гнучкими, не боятися незручного, бути готовими ризикувати. Ніколи не погоджуйтеся на застій свідомо, не відмовляйтеся від бажання рухатися вперед, не віддавайте перевагу легким і знайомим шляхам.

Кожен із нас може переписати закладені в нас програми. Досліджуйте свій мозок, програмуйте його, живіть свідомо, приймайте рішення та дійте. Вибір завжди за вами.

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також