Особисті кордони: здорові межі та гнучкість

Протягом життя ми ретельно будуємо власний особистий простір: наші речі, думки, звички, уподобання – від улюбленої їжі, ставлення до світу, одягу та фільмів до стосунків з людьми. Тут буває дуже складно: спочатку ми відкриваємось, до нас підходять надто близько, сприймають як слабкість доброту та готовність до допомоги. Приходить прозріння і ми видаляємо людину з власної території. Через деякий час знову сідаємо на таку ж «гойдалку». Тому ми й встановлюємо особисті кордони, аби захистити від небажаного втручання власні цінності. Небажані проникнення за межі побудованої захисної лінії обертають життя у вічний дискомфорт. Але, не будемо вдаватись до крайнощів: особисті кордони це не величезний мур, яким потрібно ізолюватися від Всесвіту. Це має бути міцна та гнучка психологічна настанова, яка дозволяє будувати здорові комунікації. Наразі будемо розбиратися, як знайти здоровий баланс у зберіганні особистого простору та налагоджуванні комфортних відносин з оточенням та Всесвітом.

«Прикордонник» має знати, що…

Особисті кордони бувають фізичними (їх будувати не потрібно, це вже визначено нашим тілом від природи) та психологічними, які відділяють наше власне «я» від інших та визначають наше єство, бажання, можливості та спілкування. Таким чином ми захищаємо наше тіло, речі та принципи.

Вікіпедія визначає особисті кордони як правила та обмеження, які ми встановлюємо у стосунках з іншими людьми.

Вважається, що особисті кордони формуються в дитинстві. Якщо в дитинстві у людини забирали можливість захищати власні інтереси та поважати чужі, ставши дорослою, вона матиме нечіткий особистий бар’єр: відчуватиме складнощі у побудові здорових відносин, страждатиме від аб’юзерів, маніпуляторів, критики та невміння сказати «ні». Або сама стане агресивною та нав’язливою, не розуміючи, що своєю поведінкою приносить дискомфорт.

Слабкі або відсутні особисті кордони призводять до втрати власного «я». А зведені непробивні мури загрожують ізоляцією та самотністю. Тож не будемо забувати, що захищений власний простір – дуже гнучке поняття, і певним людям ми все-таки можемо дозволяти більше, ніж іншим.

Мішені для поразки

Зазвичай, «порушники» зазіхають на декілька визначених ніш життя. Тому сильнішого захисту потребують:

Особистий час. Хтось завжди претендуватиме на час, який ви відвели для себе. Або зловживатиме часом, який ви домовились проводити разом (запізнення, скасування зустрічей в останню мить, ігнорування запитів та ін.). Пам’ятайте: ваш час – це ваш скарб, бережіть його. Всі відступи та урегулювання мають бути направлені на результат та здійснюватися тільки з вашого добровільного рішення.
Фізичний особистий простір. Це ваше житло, шухлядка, полиця, місце у шафі тощо. Площа, яка належить тільки вам, і лише ви можете вирішувати, кого і коли зможете допустити на свою територію.
Погляди та духовні цінності. Це особисті інтелектуальні надбання: думки, спостереження, філософія, погляди. Навіть якщо ви єдині у своїх думках, не варто підлаштовуватися під оточуючих, але й відстоювати свої погляди у конфліктному середовищі – теж не варто.
Матеріальні цінності. Ваша власність та гроші. Ділитись, демонструвати – тільки обраним, з доброї волі та з власного бажання.
Емоції. Закрита територія для токсичних людей та маніпуляторів. З людьми, які це роблять ненавмисно та несвідомо, потрібно домовлятися та вчасно зупиняти їх, коли вони намагаються перейти червону лінію.

Перевірка на вторгнення

Якщо під час спілкування ви відчуваєте роздратованість, злість, гнів, незадоволення – це означає, що ваша територія зазнала вторгнення і потрібно розбиратись. Ми відчуваємо негатив, злість до себе (якщо вторгнення було непомітним), дискомфорт та тривогу. Відносини з порушником поступово псуються, бо приходить розуміння, що саме він став причиною дискомфорту. У співзалежних стосунках «постраждалий», як правило, має надію, що «агресор» схаменеться, визнає свою помилку. Але цього не відбувається, адже той легко пережив невдоволення іншого, і негатив продовжує накопичуватись. Як результат – низька самооцінка, злість на весь світ, незадоволення. Тому так важливо розуміти власні почуття та створювати здорові власні кордони.

Здорові кордони – гнучкі

За допомогою гнучкості будуються здорові відносини з навколишнім світом та людьми: сім’єю, партнерами, колегами, навколишніми. Вміння адаптуватись до обставин захищає самооцінку та дозволяє правильно реагувати на різні ситуації, які складаються у процесі життя. Тому ми зібрали кілька корисних порад, що треба для здорових, без дискомфорту, кордонів між людиною та оточуючими:

Вживання здорового «так» (вас прохають, вам це до подоби, ви погоджуєтесь).
Вживання здорового «ні» (вас прохають, вам це не подобається, ви відмовляєтесь і спокійні, без відчуття провини за відмову).
Іноді робіть виняток: вас прохають, вам це не до вподоби, але заради добрих відносин з конкретною людиною, погоджуєтесь (повторюємо – іноді, як виняток).
Вміння віддалятись від небезпечних та неприємних вам ситуацій (емоційно, ще краще фізично).
Вміння враховувати як власні інтереси, так і погляди оточення.
Вміння не наближати до себе токсичних людей, маніпуляторів, агресорів, з низьким рівнем інтелекту. Обирати для оточення комфортних та безпечних людей.

Як підсумок, скажемо: тримати у собі неопрацьовані образи через порушення особистого простору нами протипоказано! Реагувати на вторгнення будемо обов’язково: захищатимемо, але з розумом, у доброзичливій формі, коректно, без підвищення голосу та взаємних образ. Як освічені виховані люди, здатні до розумних рішень. Ми – тільки за гнучкі кордони: коли з життя зникають нерівності та перегини, воно стає комфортним та гармонійним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!