Чому уряд хоче імпортувати 5 000 ІТ-фахівців та що з цього може вийти? Колонка HR-експерта robota.ua Тетяни Пашкіної

У кінці лютого Кабінет Міністрів України підтримав встановлення квоти на імміграцію п’яти тисяч висококваліфікованих фахівців для працевлаштування в українських IТ-компаніях з-за кордону. Про це повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. Змінено «правила гри» – замість того, аби щорічно оформлювати візи, нерезиденти отримають посвідку на проживання і будуть працевлаштованими на тих самих умовах, що й громадяни України. Вони матимуть змогу іммігрувати разом зі своєю сім’єю, відкривати ПП в Україні. При цьому фахівці, які іммігрують за зазначеною програмою, за словами Федорова, не будуть “прив’язані до конкретних термінів перебування в Україні, а також до конкретного місця роботи і посади”.  Але чи зможе ця міра стати достатньою цікавинкою для іноземних профі?

ІТ-сфера на українському ринку праці

Звісно, дефіцит висококваліфікованих програмістів є болем вітчизняного ринку. Українські виші не випускають достатньої кількості фахівців навіть початкового рівня, а про мідлів-сініорів і казати годі. Та й рівень навчання такий-сякий, тому компаніям доводиться самотужки вчити юних програмістів. Таким чином, шлях з джуна до мідла більшість проходить не за один рік.

Якщо подивитися за кількістю вакансій по Україні та містах-мільйонниках, ІТ-сфера завжди у п’ятірці лідерів, а в Києві та Харкові є лідером таких рейтингів. Навіть у Вінниці ІТ-вакансії – на четвертому місці і мають долю ринку понад 7%  (Київ та Харків, для порівняння – 12-14%). Стосовно конкретної кількості вакансій – наразі на robota.ua  більше 5000 вакансій для ІТ-сфери загалом. З них для фахівців рівня senior є 603 пропозиції. «Небагато», – скажете ви. Звісно. Але це цифра за 30 днів і лише з одного джерела. Якщо об’єднати дані всіх ІТ-рекрутерів, вона буде значно вищою.

Чи має український ринок такий потенціал, аби закрити вакансії вітчизняними фахівцями? Сумніваюсь. Якщо подивитися на динаміку росту кількості фахівців за останні три роки, вона значно випереджає середню по ринку – 2017 року було зафіксовано приріст фахівців у 27%. У 2018 році індустрія виросла на 26% (себто за 2017-2018 на 60%, як пишуть експерти). І у 2019 ріст не став значно меншим, тобто насичення ринку не відбулося – приріст склав 20%.

Враховуючи те, що інвестиції саме в ІТ зростають з року в рік, наприклад у 2019 році ця сума склала $544 млн, у 2018 – $323 млн інвестицій, а в 2017 – $265 млн – хтось має ці інвестиції трансформувати в продукт. Виходячи з того, що у лютому Держстат повідомив, що експорт ІТ-послуг у 2019 році збільшився на 15% за рік та склав $2,43 млрд, інвестиції були освоєні у повному обсязі.

Тому прогнозувати безробіття програмістів, на щастя, не доводиться. Навпаки, все йдеться на те, що на них чекатимуть не тільки українські роботодавці, а й іноземні. Деякі опосередковано, як замовники аутсорсингових компаній, а деякі наймають віддалено або пропонують релокацію.  Тому взяти участь у перерозподілі ринку праці програмістів не тільки як джерело та донор фахівців, український ринок має всі підстави.

Український ринок праці для іноземних фахівців

Але важливо розуміти, чим ми можемо привабити пещених «заморських senior-ів»? Звісно, зарплатня в наших програмістів не середньоукраїнська – тому сума в 50-125 000 грн – це тільки початок. А для закордонних профі, гадаю, «штатний розпис» буде іншим. І, враховуючи рівень наших цін, особливо на оренду та деякі послуги, у «сухому залишку» в українського «імпортованого» програміста залишиться більше, ніж у європейського колеги зі значно вищою винагородою.

Що мене трохи лякає – послаблення візового режиму для «імпортних профі» одночасно прирівнює їх до громадян України за умовами працевлаштування. Влада пропонує їм роботу на умовах відкриття ПП. Проте, можливо, наші бюрократичні вихиляси будуть не до смаку іноземним програмістам, які звикли до автоматизації, оперативного вирішення проблем та прозорого законодавства. Як компромісний варіант, якщо таких фахівців будуть залучати до проектів великих компаній, можливо, всю паперово-податкову роботу за них будуть робити відповідні фахівці-бухгалтери.

Ще один важливий нюанс – можливо, масовий імпорт senior-фахівців зробить переоцінку рівня місцевих досвідчених програмістів. Оскільки в нас до сих пір немає чіткої градації на джунів-мідлів-сініорів, і в кожного роботодавця є свої нюанси такого розподілу. Можливо, міжнародні «колеги-конкуренти» внесуть зміни у сформований баланс знань-рівнів позицій. І поки невідомо які.

Але поки що це все мрії та сподівання. Тому що заповнення цієї квоти – то не тільки ініціатива Кабміну. За тим, аби цю квоту заповнити дійсно висококваліфікованими фахівцями, які найкращим чином вправляться із завданнями, а не «збитими льотчиками», які приїдуть до нас як англійські пенсіонери на Крит – задля дешевого комфорту – треба починати системну роботу із залучення таких профі. Якщо лишимо ситуацію як є – квота лишиться пропозицією, на яку ніхто не відгукнувся. Тому потрібна просвітницька кампанія із залученням ІТ-амбасадорів, потрібна послідовна злагоджена співпраця ІТ-бізнесу та держави, аби ця важлива ініціатива не лишилася лише на папері.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також