Мабуть, кожен хоча б раз у житті переживав періоди морального спустошення, емоційного виснаження, байдужості до всього навколишнього. Те, що раніше викликало задоволення, ставало неактуальним і нецікавим. Неприємним бонусом додавалося відчуття втоми, відсутність бажання спілкуватися, неуважність. Переживаючи цей період, ми часто говоримо: «У мене немає настрою», і дійсно відчуваємо душевний дискомфорт.


Психологи називають такий стан апатією, вона може мати різні форми виявлення: від осінньої меланхолії до втрати сенсу життя. Ми вирішили докладніше розібратись з цим явищем, аби скоріше його ліквідувати та повернутися до звичайного життя з його багатозадачністю, радощами та іншими більш приємними моментами.


В мінорі


Апатія – це тяжкий стан млявості, байдужості, відсутності сил і мотивації. Втрата інтересу до хобі та речей, які раніше радували та здавалися важливими.


Головна причина апатії – розчарування від невідповідності наявної дійсності внутрішнім очікуванням від неї.


Симптоми цієї підступної хвороби:


    

  • відсутність настрою: бувають періоди «просвітлення», але людина все одно живе у сумі;
    • 

  • постійна втома, знижений рівень енергії: відчуття, що зранку прокидаєшся вже втомленим;
    • 

  • відсутність концентрації, проблеми з запам’ятовуванням інформації;
    • 

  • відсутність зацікавленості у роботі, хобі, сімейних питаннях;
    • 

  • відсутність мотивації та прагнень.
    • 



Дуже важливо знати: якщо пригнічений стан триває понад два тижні – це вже не поганий настрій, а серйозний привід звернутися до спеціаліста.


Апатія виникає у результаті стресів. Найпоширеніші з них:


    

  • Осіння меланхолія. Так, є такі люди, які важно сприймають зміну сезонів, відчуваючи тугу за теплим літом, сприймаючи зміну пори року як небажання відпустити те, що має піти. Зовні така людина має абсолютно нормальний вигляд, займається справами, але у душі в неї порожнеча та відчуття втрати.
    • 

  • Нереалізованість, незадоволеність власними досягненнями. Усвідомлення плину часу, який витрачається непродуктивно, призводить до пригніченого стану.
    • 

  • Розставання з коханою людиною або з тим, хто займав у житті важливу роль. Переживаючи стрес, сум та біль втрати, людина застряє у стані безнадії.
    • 

  • Емоційне вигорання. Хронічний стрес, руйнівна робота, напружений ритм життя – організм застосує захисний механізм, аби захистити психіку та фізичний ресурс.
    • 

  • Життя не за власними цінностями та ігнорування бажань. Прагнення до чужих ідеалів та життя за чужими ідеями призводить до деструкції життєвих позицій.
    • 



Почути себе


Якщо ви визнаєте, що знаходитесь у стані апатії, значить пора прийти до розуміння невідповідності реальності власним очікуванням: ваше життя рухається у неправильному напрямку. Прийшов час щось змінювати, аби досягти фізичного, соціального та душевного комфорту.


Почуйте цей сигнал та заклик до змін. Запитайте себе, чого насправді ви хочете від життя і почніть рухатись у правильний бік невеликими кроками. Змініть хід ваших думок, адже коли деструктивні думки керують вами, то так само вами керуватиме і апатія.


У сучасному житті є безліч методів (як самостійних, так і колективних). Афірмації, фрірайтинг, рефреймінг, вичерпування корисного досвіду з найнегативніших моментів. Підтримка та розуміння близьких людей, ваша власна увага до них, бажання бути на висоті, аби не засмутити та не підвести близьку людину – найпотужніша мотивація для ліквідації меланхолії. Адже близьким, небайдужим людям, дуже важко бачити нас у подібному стані. А відсутність уваги та допомоги може призвести до ускладнення стану і навіть до депресії та інших психологічних розладів. Тоді вже варто звернутися до спеціалістів.


Всі, буквально всі люди можуть відчувати апатію, вона робить їх байдужими та млявими. Будемо ставитися до апатії, як до тимчасової фази змін, моменту переосмислення, періоду запитань до самих себе. Бо дорога втраченого часу та можливостей – не наша.