Стати супербосом: поради з книжки професора бізнес-школи

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Партнер рубрики

yakaboo

Щодня книжковий ринок відкриває світові безліч нових авторів, роботи яких допомагають читачам зробити власні відкриття. Редакція The Point продовжує рубрику – MustRead. Раз на два тижні ми будемо знайомити вас з найбільш відомими і корисними книгам про особистісний та професійний розвиток. Про них варто знати кожному, хто прагне розвивати свої сильні сторони і відкривати нові. Книжковий партнер рубрики– інтернет-магазин Yakaboo .

У сьогоднішньому випуску – книжка Сидні Фінкелстіна «Супербоси».

Автор та його книга

Сидні Уолтер Фінкелстін – консультант управлінців і талант-менеджерів усього світу. Професор менеджменту Школи бізнесу ім. Така при Дартмутському коледжі та директор Центру лідерства ім. Така. Входить до списку Thinkers-50, автор десятків книжок, серед яких бестселер за версією Wall Street Journal «Чому розумні керівники зазнають поразок».

Фінкелстін дослідив, як видатні управлінці впливають на своїх підлеглих, провівши цілий ряд інтерв’ю з ними, та вивів певні закономірності. За його словами, він «знайшов справжній священний ґрааль для керівників бізнесів і висококваліфікованих професіоналів».

Книга «Супербоси» – це не лише докладне пояснення на реальних прикладах, в чому прихована сила тих, хто керує командами і компаніями. Це ще й орієнтир кожного, хто прагне реалізувати свої таланти з супербосом, який допоможе їх правильно використати і примножити.

То як зрозуміти, чи є ви супербосом, або чи працюєте саме на нього? Є декілька принципових моментів.

Бос і таланти

Традиційний бос: не надто впливає на розвиток своїх підлеглих.
Супербос: піднімає кожного члена команди на новий рівень.

Головна асоціація з поняттям «традиційний бос» – це той, хто дає доручення і чекає їх сумлінного виконання. Наймаючись та полишаючи посаду, ви навряд чи відчуєте різницю у рівні власних навичків та компетенцій. Супербосів, в свою чергу, єднає бажання бачити розвиток команди. Кожен із їхніх підлеглих, опитаних автором, казав про одне й те саме: пройти через цей досвід – наче закінчити Гарвард, адже отримані знання будуть перепусткою у будь-яку компанію.

Фінкелстін називає спільні риси супербосів: впевненість у просуванні своїх ідей, дух конкуренції, творча уява, вірність своїм принципам та справжність, тобто вміння зберегти власну індивідуальність і на роботі, і поза нею. Працюючи з супербосом, ніхто не лишиться таким, яким був до зустрічі з ним.

Завдяки своїй неприборканій індивідуальності супербоси, зазвичай, справляють враження незабутніх людей – «унікальних», «єдиних у своєму роді», навіть «незбагненних». […] Супербоси випромінюють енергію. Вони яскраві, цікаві й нестримні – і все тому, що не прикидаються. Коли ви поруч із такими людьми – то не можете не зарядитися.

Стати супербосом: поради з книжки професора бізнес-школи

Бос та методи роботи

Традиційний бос: не має систематичного підходу до співпраці з підлеглими.
Супербос: наставник, який розкриває таланти та створює послідовників.

Автор виділяє три найбільш типові моделі поведінки, які застосовують супербоси різних сфер.

«Бунтівники» – цей опис підходить для креативних митців, сконцентрованих лише на своїй роботі. Послідовники, надихаючись їхнім прикладом, збираються довкола них і вчаться тонкощам обраної справи.

«Славні виродки» прагнуть перемоги будь-якою ціною, не шкодуючи ні сил, не ресурсів. Члени команди можуть відчувати їхній тиск під час роботи, проте разом з тим вони розвивають характерну рису – не здаватися і покладатися на свої сили.

«Вихователі» завжди поруч. Щоб допомогти підлеглим в досягненні складної мети та навчити чогось нового, вони приділятимуть їм багато часу, спостерігатимуть за процесом розвитку, даватимуть поради та коментарі.

Супербоси – інновативні візіонери, які конкурують, щоб перемагати. Це рішучі, наділені уявою, справжні люди. Не всі вони – турботливі душі, які дарують іншим тепло і задоволення, чи любителі повеселитися, які й оком не змигнуть, коли їхнім офісом тинятиметься верблюд. Але всі вони цілком віддані своїй справі та людям, які допомагають їм досягати успіху. Сказане і зроблене ними залишається в пам’яті їхніх молодших колег.

Бос та нові члени команди

Традиційний бос: повністю перекладає пошук нових кадрів на HR-рів.
Супербос: активно бере участь у формуванні команди.

Він може навіть винайти власну систему відбору кандидатів. Наприклад, розробити специфічні запитання чи провести першу співбесіду. Супербос не шукає кандидатів з ідеальним резюме – йому потрібні ті, хто «в темі».

Супербоси шукають зірок своєї справи або запалюють нові, не боячись, що ті можуть їх перевершити. Вони знають, що одного дня підлеглі, в яких вони вклали стільки зусиль, можуть вирушити на пошуки кращих пропозицій. Але поки вони разом, супербоси зосереджені на тому, як їхня суперкоманда може проявити себе найкраще саме зараз.

Супербоси цінують незвичайний талант – не лише за ті вигоди, які він може принести їхній компанії, але й тому, що вони використають із зумовленого цим таланту сплеску енергії.

Бос та постановка завдань

Традиційний бос: ставить задачі на рівні існуючих компетенцій.
Супербос: стимулює співробітників виходити за межі своїх можливостей.

Підлеглі супербосів об’єднані довкола спільного бачення та мети. Вони здатні ризикнути, бо заряджені енергією та вірою в успіх. Спочатку мета здається недосяжною, проте вони докладають зусиль і досягають її під керівництвом того, хто і сам не боїться ризикувати і давати ще складніші завдання.

Якщо підлеглі розділяють цей азарт і також запалені бажанням долати межі можливого – місія супербоса виконана успішно. Якщо ж в гонитві за ефективністю команда лише виснажується та втрачає запал, варто задатися питанням: чи є мета дійсно важлива та надихаюча?

Мотивувати, проте не виснажувати: супербоси вміло зберігають цей хиткий баланс.

Супербоси «змушують» людей (навіть найбільш мотивованих і талановитих) робити значно більше – адже високі вимоги супроводжуються думкою про можливість. Супербоси розуміють, що люди працюватимуть з усіх сил, щоб стати більшими, кращими, міцнішими, винахідливішими, креативнішими, якщо спершу побачать себе такими. Вони відчувають, що в цьому полягає їхнє першорядне завдання як лідерів – вселити у свій персонал потужне й незабутнє відчуття можливості».

Стати супербосом: поради з книжки професора бізнес-школи

Бос та відкритість до інновацій

Традиційний бос: контролює виконання плану, приділяє плануванню інновацій окремий час.
Супербос: інноватор за своєю суттю та дає команді свободу творчості.

В сучасному світі, пише Фінкелстін, важко будувати щось «на віки» – кращою стратегією буде постійна готовність до змін та адаптації. Тому варто відступити від старих схем доручення працівникам готових завдань, а натомість дозволити їм постійно пропонувати свої ідеї.

Саме це й роблять супербоси. Вони заохочують співробітників до постійного ризику та порушення правил. Для них неприйнятно перестраховуватися, бо це заважає постійному розвитку та руху вперед. Також головним принципом є дозвіл на помилки, адже невдачі – просто етап на шляху до успіху. Такий підхід усуває тривожність, яка заважає людям впроваджувати новації.

Поєднання виразної візії та безперервних інновацій дає змогу очолюваним супербосами компаніям зберігати інновативність впродовж тривалих періодів. […] Супербоси досягають дивовижного успіху, бо охоче й рішуче змінюють усе, доки це не суперечить їхній інновативній за своєю суттю візії і не розмиває її.

Бос та власний приклад

Традиційний бос: відносини типу «керівник-підлеглий».
Супербос: відносини типу «вчитель – учень».

Співробітники супербоса отримують свої найцінніші знання не на курсах чи майстер-класах – їх заміняє особисте спілкування і робота з керівником. По-перше, позитивний приклад того, як бос виконує задачі звичайного менеджера, зміцнює віру команди в спільну справу. По-друге, вони здобувають необхідні навички безпосередньо маючи змогу також отримати миттєвий фідбек. Нарешті, настанови супербоса як вчителя стають власними настановами кожного члена команди, і керівнику більше нема необхідності «стояти над душею». Люди вже й самі знатимуть, що від них очікують.

Навдивовижу часто [супербоси] приєднуються до працівників і бруднять руки реальною роботою, даючи взірець поведінки і скеровуючи працівників у процесі. Вони можуть це зробити передусім тому, що є надзвичайно авторитетними експертами і здатні поділитися величезним досвідом. Це важлива передумова впровадження моделі учнівства: ти не можеш бути вчителем для учнів, поки сам не досяг вершин майстерності у своєму ремеслі. Протеже, зі свого боку, вражені цією майстерністю і вдячні за неї.

Бос та делегування

Традиційний бос: дає доручення виходячи з назви посади.
Супербос: орієнтується на можливості співробітника.

Супербоси не просто так вивчають своїх нових співробітників, коли наймають на роботу. Вони хочуть зрозуміти, на що здатний новий член команди, щоб потім застосувати індивідуальний план розвитку та використати його можливості на повну.

Головна відмінність їхнього підходу від традиційного – це неформальність. Супербоси ігнорують концепцію кар’єрних сходів і можуть доручити складний проект, навіть якщо, згідно з усіма вимогами, виконавець до нього ще не готовий. Навіть сам виконавець спочатку може вважати, що ще не готовий, а потім втілити проект в життя і довести протилежне.

Передаючи повноваження, супербоси послабляють контроль та включають довіру. Тоді підлеглі усвідомлюють свою цінність і впливовість, переходячи із босом на рівень партнерів.

Супербоси знайшли третій шлях між мікроменеджерами, що бояться делегувати, бо не довіряють підлеглим, і любителями безкоштовних вигод, які безконтрольно делегують через власні лінощі або некомпетентність. Назвімо це делегуванням у режимі активної участі. Адже супербоси так добре володіють деталями, що можуть ефективно делегувати й створювати можливості для своїх протеже.

Стати супербосом: поради з книжки професора бізнес-школи

Бос та командоутворення

Традиційний бос: створює команду з ієрархією.
Супербос: створює цілісну групу, де всі на рівних.

Супербос відмовляється від ієрархічних систем і штучної субординації, дозволяє кожному члену команди працювати поруч. Так він досягає ефекту синергії, коли один плюс один дає три: результат роботи кожного члена команди примножується.

Такі команди стають «другою сім’єю». Вони проводять багато часу разом, об’єднані спільною метою, підтримують один одного та допомагають. При цьому кожен член команди змагається з іншими за кращі результати, між ними створюється внутрішня конкуренція. Як пише автор, в такій атмосфері один талант підштовхує інший.

Супербоси розуміють, що команда досягає більшого, ніж окрема особа, що потенціал групи надзвичайно талановитих осіб вищий за суму потенціалів окремих людей. […] Для супербосів максимальна співпраця та змістовна конкуренція не суперечать одна одній, вони йдуть пліч-о-пліч. Одне посилює інше, даючи, здавалося б, магічний результат: високоефективне середовище, яке виховує, приймає – і дає змогу реалізувати потенціал».

Бос та плинність кадрів

Традиційний бос: прагне втримати підлеглих біля себе.
Супербос: допомагає знаходити нові можливості.

Супербос притримується методики «хрещеного батька»: він сам підштовхує своїх підлеглих до пошуків нового. Якщо хтось розуміє, що переріс своє поточне місце та повідомляє, що хотів би інших викликів, супербос підтримає його. Знайде або створить інше місце, дасть рекомендації для нового роботодавця або просто буде підтримувати стосунки поза роботою.

Супербоси, зазвичай, мають широкі мережі колишніх співробітників, які вже займають високі посади або володіють власними компаніями. Відпускаючи підлеглих, супербос допомагає не лише їм, але й собі.

Коли ви протеже супербоса, вас уже не покинуть напризволяще, мовляв, «потопай або пливи». За вами тепер стоять і підтримують вас хрещений батько і «брати». Цей зв’язок може тривати вічно, у нього необмежений термін придатності.

Книжку Сидні Фінкелстіна «Супербоси» можна придбати тут.

Що ми вже прочитали:

1. Как сделать свою жизнь: 10 главных мыслей из книги «Поток. Психология оптимального переживания»

2. Право на лидерство: 10 ключевых мыслей из книги топ-менеджера Facebook «Не бойся действовать»

3. Когда работа приобретает смысл: 10 главных мыслей из книги HR-директора Google «Работа рулит»

4. Настроить личный таймер: 8 главных мыслей из книги «Искаженное время. Особенности восприятия времени»

5. Как «сканировать» реальность: 6 главных мыслей из карьерного бестселлера «Отказываюсь выбирать»

6. Як стати країною інновацій: ізраїльський досвід з книжки «Країна стартапів»

7. Як збудувати щасливе життя: 10 ідей із книги гарвардського професора

8. Мислити оригінально: головні думки з книжки професора Уортонської бізнес-школи

9. «Боль – неизбежна. Страдание – это выбор»: о чем на самом деле говорит Харуки Мураками, говоря о беге

10. Як пробувати і не зупинятися: найважливіші ідеї з бестселера відомого маркетолога Сета Ґодіна

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Лучшие статьи за неделю – у вас в почте

Читайте также