Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Редакція The Point спільно з видавництвом «Наш Формат» продовжує спецпроект, присвячений книжкам та читанню. До Всесвітнього дня книги ми розпитали людей, які безпосередньо причетні до створення паперових бестселерів, про те, як народжується книжковий суперхіт і що впливає на майбутній успіх видання на ринку.

СЕО «Наш Формат» Антон Мартинов, головна редакторка Ольга Дубчак, перекладачка Ярослава Стріха і дизайнерка Оксана Гаджій розповіли редакції The Point про їхні компетенції, професійний бекграунд, рівень творчої складової у роботі та власні формули бестселера.

 

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

СЕО «Наш Формат» Антон Мартинов

Про кількісні та якісні показники бестселерів та тенденції інтересу читачів

В Україні бестселером можна вважати книгу, яка продалася накладом понад 10 тисяч екземплярів. На цей показник впливає купівельна спроможність населення і, звісно, культура читання. Якщо говорити, наприклад, про США, то з їх любов’ю до книг та високою купівельною спроможністю, бестселером середнього рівня можна назвати книгу накладом від 100 тисяч екземплярів. А щоб зовсім упевнено сказати, що перед нами топ-продажу, в Америці має бути продано понад 300 тисяч примірників.

Робота над  будь-якою книжкою починається з ідеї. Ми ставимо собі низку запитань: яку ідею ми хочемо донести, що цікаво для нашого читача, наскільки важливою ця книжка буде для суспільства.

Також у нас розроблена таблиця з умовними кількісно-якісними показниками кожної обраної на аналіз книги. Серед цих показників є точні характеристики: кількість сторінок, мова видання, кількість публікацій у пресі про цю книгу, а також суб’єктивні: якість самого тексту, відгуки читачів, внутрішня оцінка книги у видавництві. Це все формує  певну оцінку, яка показує потенціал: ця книга у середньому, високому або низькому діапазоні інтересу? Після цього ми приймаємо рішення про старт роботи над проектом або відмовляємося від нього. Адже наша задача − обробити сотні книг і вибрати одну найкращу для нашого читача.

Ми фіксували випадки, коли книга була бестселером в Америці, але нашим читачам вона «не заходила». Переважно це стосувалося художньої літератури. Це нормально, адже у кожного суспільства є свої звички і культурні особливості.

Також ми бачимо, що в Україні книжки про технології та іновації менш популярні, ніж книжки з універсальними рецептами успіху, у яких інколи шукають прості відповіді на складні запитання. Але ми намагаємося пояснювати, що не варто рухатися лише за готовими формулами, варто вчитися мислити іноваційно, глибоко розбиратися у сучасних тенденціях, самостійно шукати відповіді. Тільки тоді ми  зможемо вирватися вперед. Інакше завжди будемо наздоганяти світові тренди.

Facebook, Netflix – це все наші конкуренти. З ними ми конкуруємо за час, який людина виділяє на розваги, відпочинок чи саморозвиток. Задача професійного видавця − подати свою книжку так, щоб читач замість інформаційного фаст-фуду прочитав саме вашу книжку.

Про правила ринку, вміння чекати і правильно подавати книгу

Звісно, у читачів різні рівні підготовки до сприйняття інформації, різні інтереси та навички. Та правильно подати книжку – ключове завдання видавництва. Зараз інформаційні потоки настільки інтенсивні, що багато хороших продуктів просто губиться. Це стосується видавничого бізнесу так само, як і будь-якого іншого. Ніхто не дізнається про ваш проект, якщо ви не зможете знайти зручний канал комунікації та донести інформацію до свого клієнта. У нашому випадку ситуація ускладнюється впливом соцмереж. Facebook, Netflix – це все наші конкуренти. З ними ми конкуруємо за час, який людина виділяє на розваги, відпочинок чи саморозвиток. Задача професійного видавця − подати свою книжку так, щоб читач замість інформаційного фаст-фуду прочитав саме вашу книжку.

Книговидання – це дуже повільний та консервативний бізнес.  Процес від подачі заявки на придбання прав до підписання паперової угоди може зайняти кілька років – у нашому випадку найдовше він міг тривати два роки. Складність часто полягає у тому, щоб знайти кінцевого правовласника. Немає єдиної бази даних, де розписано, хто має права на того чи іншого автора.

Іноді автор має кілька агентів у різних куточках світу. Вони можуть володіти правами на різні мови або книги цього автора. Тому доведеться спочатку писати всім. Звертаєшся до видавництва, яке направляє тебе до агента, який говорить, що права, наприклад, в Ізраїлі. А в Ізраїлі говорять, що права у Швеції. А Швеція переправляє на Ригу. Може виявитися, що права на обкладинку − у Британії, а на текст − у Латвії. Такий погано структурований цей ринок.

На самому початку я довго грав у цей «футбол» електронною поштою,  іноді листуючись з агентами до четвертої ранку. Та коли ми придбали права на наші перші бестселери і видали перші книги Айн Ренд, стало простіше. У видавничій справі є таке поняття, як опціон. Коли ти купуєш права на книжки певного автора, автоматично отримуєш права на придбання й інших його книжок.

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Про бестселери «Нашого Формату» та очікувані новинки

Із книжок, які видав «Наш формат», я вважаю безумовним бестселером «Моє життя та робота» Генрі Форда. Це людина-легенда, не просто мотиватор і натхненник, а підприємець, який своїми руками зробив бізнес величезного масштабу і дав можливість людству перейти на нову сходинку у технологічному, виробничому та бізнесовому плані.

Також – «Атлант розправив плечі» Айн Ренд і «Чому нації занепадають» Дарона Аджемоґлу та Джеймса Робінсона. Це три основні бестселери за весь час існування «Нашого Формату». Сукупний наклад цих трьох книжок сягнув понад 150 тисяч примірників.

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

У 2017 році також гарно продавалася «Перемикайся» Маршала Голдсміта −  ми видали близько 11 тисяч книг.

Цьогорічні бестселери – це ще одна книжка Насіма Талеба «Антикрихкість», а також мемуари лауреата Нобелівської премії з фізики Річарда Фейнмана «Та ви жартуєте, містере Фейнман».

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Крім того надзвичайно очікувана цьогорічна новинка  − Марка Менсона «Мистецтво забивати на все» (в оригіналі – «The Subtle Art Of Not Giving A F*ck»).

Наразі  ми підходимо етапу, коли почнемо видавати книжки в Україні одночасно зі світовими релізами.

 

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Перекладачка Ярослава Стріха

Про перші переклади і роль освіти

Переклад − це як розібрати текст на запчастини і зібрати заново за допомогою засобів іншої мови. Це досить велика близькість із текстом.

Років у 12 я перекладала ручкою у блокноті фентезі, яке дуже захопило мене, хотілося довше жити із цим текстом. Любов до книжок дісталася від батьків, як і вибір професії, мій батько – теж перекладач. Наш домашній бібліотечний фонд складає більше 10 тисяч книжок, і досі поповнюється.

На більш професійний рівень я вийшла десь на другому курсі університету, коли отримала перші замовлення від видавництва, яке саме поповнювало свою базу перекладачів. Запросили усіх охочих, дали «пробник» − і відтоді я займаюся перекладами.

Освіта в мене не зовсім профільна − філологічна (Києво-Могилянська академія), аспірантуру проходила у Гарварді. Та філологія – добра база для перекладача художньої літератури. Вона вчить уважному читанню, дозволяє швидше розуміти, як працює текст, і дає арсенал стилів, виражальних засобів.

Про творчий доробок і обсяги перекладу

Я перекладаю з англійської і на англійську, ще знаю польську та їдиш. З польської перекладала «Історію Речі Посполитої як історії багатьох народів» польського історика Анджея Сулими Камінського.

З їдишу зараз повільно перекладаю роман класика єврейського модернізму Давида Бергельсона. Всього у моєму доробку більше 20 книг. У «Нашому Форматі» вийшло три книги у моєму перекладі, четверта вже йде у друк, п’яту здала.

Серед тих, що вже надруковані − «Багряна королева» американської письменниці Вікторії Авеярд і її друга частина «Скляний меч».

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Також вже вийшли «Руїни Бога», перша частина дилогії сучасної британської письменниці Кейт Аткінсон про британську родину, яка проживає ХХ століття: від початку, коли ще відчуваються сліди безжурної вікторіанської епохи, і далі через усі потрясіння − Першу світову війну, Другу світову війну. Це і книга про посттравматичний синдром, порушено також багато тем, які зараз актуальні для нашої культури.

Число перекладених сторінок у день може варіюватися радикально. Важливо знайти золоту середину, щоб не перестати любити свою роботу. Все залежить від таких факторів, як рівень складності тексту і ваш стан.

Мені потрібно, щоб тижні зо три переклад відлежався. Потім я знову перечитую. Аткінсон, наприклад, любить робити рефрени: коли одна і та ж фраза повторюється у різних епізодах. При першому прочитанні ти, скоріш за все, цього не помітиш. Тому треба перечитати і виловити, щоб ці фрази були однаковими всюди. На переклад книжки разом з вичитуванням йде десь два місяці.

Перекладачеві треба не лінуватися багато гуглити. Коли здається, що автор написав якусь нісенітницю – краще перевірити. Це може бути приховане цитування.

Про правила і алгоритм перекладу, азарт і роботу з діалектом

Деякі перекладачі радять спочатку прочитати увесь текст і виписати проблемні моменти. Я ж не читаю перед тим, як почати працювати. Мені навпаки потрібно, щоб був азарт: «Що станеться далі?» Особливо, коли перекладаєш щось гостросюжетне. Коли дивишся на все з позиції наївного читача, який не знає, що далі, то передаєш цей азарт краще.

Перекладачеві треба не лінуватися багато гуглити. Коли здається, що автор написав якусь нісенітницю – краще перевірити. Це може бути приховане цитування. Автори рідко дають цьому тлумачення. Виняток – Умберто Еко, чиї тексти наповнені великою кількістю алюзій, дав так би мовити райдер-підказку для усіх своїх перекладачів. При покупці прав видавництва отримують список від нього, що тут, до прикладу, він цитує італійський романтичний вірш. Отже, можна його замінювати на романтичний вірш зі своєї традиції.

Перекладачу варто бути дуже начитаним. Ніколи не знаєш, де тобі ті чи інші знання знадобляться. Наприклад, у перекладі «За лаштунками у музеї» – іншої книги тієї ж Аткінсон – у однієї героїні велика трагедія. Вона, добре вихована та інтелігентна, вийшла заміж у провінції, і її діти тепер говорять на жахливому йоркширському діалекті. Я передавала його умовно буковинським, як у Стефаника. Можна було щось вигадувати, але можна було взяти вже готовий діалект, який наш читач буде впізнавати. Умовно кажучи: замість «я її бачив» герой говорить «я ню видів». У таких випадках перекладач має знати, звідки можна скопіювати певний функціональний стиль.

У перекладі немає єдиного правила – усе залежить від того, в якому жанрі ви працюєте. Є відома американська поетка Анна Карсон, яка перекладала «Антігону» Софокла. І антична драма в її перекладі починається з того, що Антігона цитує Гегеля і Беккета. Якби такий рівень розкутості у роботі з оригіналом допустили в бізнес-літературі, то редактор мав би багато запитань до перекладача. Та у роботі з античною літературою, де немає копірайту і права власника, можна вести діалог із культурною традицією і дозволити собі такі виверти.

Тому ремесло перекладача може бути настільки суворим, наскільки ти цього потребуєш.

 

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Головна редакторка Ольга Дубчак

Про співпрацю з перекладачем, володіння іноземними мовами та конфузи

Після перекладача книга потрапляє до редактора. Співпраця може бути налаштована трохи раніше, якщо перекладач знає, з яким редактором йому доведеться працювати, і вже в процесі може ставити запитання, коли виникають суперечливі моменти у тексті. Наприклад, може бути особлива транслітерація власних назв, імен. А редактор завжди обмежений українським правописом, за межі якого не має права виходити.

Редактор також ще до того, як отримав повний переклад тексту, може працювати з книжкою. Та є перекладачі, які дуже ревниво ставляться до своїх текстів і взагалі забороняють редактору втручатися.

Якщо редактор працює з перекладною літературою, то має обов’язково володіти мовою оригіналу хоча б на базовому рівні. Коли редактор не знає мови, з якої перекладається твір, то це може призвести до різних конфузів і помилок. Так, одного разу перекладач переклав слово «minister» як міністр, але в тексті йшлося про священика. Так воно і пройшло, ми виправили вже на останньому етапі.

Про компетенції та обсяг роботи

Вже після того, як з текстом попрацювали редактор та коректор, текст перевіряю я – на адекватність перекладу, на наявність можливих помилок. Надсилаю текст тестовим читачам. І останній етап − перед здачею книги до друку я повністю переглядаю видання і сама редагую за потреби.

Я можу передивитися у день 50 сторінок формату А4 12 шрифтом. Але норма редактора – прочитати 20-30 сторінок на день, якщо це текст середньої складності. Якщо ж текст складний − може бути і 10 сторінок у день.

Редактор, як психолог, має помирити між собою перекладача і читача, об’єднати все в оптимальний варіант.

Про риси, якими має володіти головний редактор

У першу чергу − почуття гумору. Також терплячість, уважність, емпатія. Редактор, як психолог, має помирити між собою перекладача і читача, об’єднати все в оптимальний варіант.

А от щодо творчості, то редактор – не дуже творча професія. Він або вона має виконувати свою роботу відповідно до встановленої редакційної політики видавництва і правил правопису.

Про критерії якісної паперової книги

Був період, коли паперова книга вступила у двобій із електронною. І панувала така думка, що електронна переможе. Цього не сталося, бо книговидавці напружилися і вклали максимум зусиль, щоб паперова книга була читачеві цікавішою.

Її має бути приємно тримати в руках, приємно гортати сторінки і читати без шкоди для здоров’я. Ми друкуємо на кремовому, а не на білому папері, від якого швидко втомлюються очі. І це власне європейська практика. Образливо чути порівняння кремового паперу із газетним. Адже книжковий папір значно пухкіший, а тому приємніший на дотик. І чорнила не залишають слідів на пальцях.

Про професійний Must-read

Раджу кожному редакторові мати «Український правопис». Це настільна Біблія для редактора, про яку ніколи не можна забувати. Ця книга має бути у редактора на столі або в комп’ютері. Раджу також «Мистецтво перекладу» Максима Рильського.

 

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Дизайнерка Оксана Гаджій

Про базові знання та кількість версій обкладинок

Перші опанування інструментами були ще у школі, умовно 10 років тому. Тоді я просто намагалася вивчити, як обробляти фото в Photoshop. В університеті навчалася на рекламіста, там до нас доносили і певні моменти, пов’язані з дизайном — трохи корисного (загальні незмінні речі як основи композиції, золотий перетин, правило третин), але в основному більше застарілого та «шкідливого». Вимоги, які нам висували на навчанні, не відповідали вимогам ринку (наприклад, нас змушували використовувати «дешеві» ефекти типу градієнтів, обводок чи тіней). Тоді я вже працювала з багатьма замовниками по фрілансу, з видавництвами, займалася дизайном обкладинок, робила багато інфографіки, ілюстрації для газет.

У «Нашому форматі» я відповідаю за обкладинки, а також за банери, поліграфію і матеріали для внутрішнього користування. Видавництво працює з 15-ма різними дизайнерами. Дизайнер зазвичай готує 3-4 зовсім різних варіантів обкладинки. Це оптимальна кількість ескізів. Якщо зупинитися на першій ідеї, то вийде досить посередня обкладинка.

Як і усі дизайнери, користуюсь програмами Adobe: Photoshop, Illustrator, InDesign.

Творчість у дизайні — це не стільки придумування з голови і вигадування чогось нового, скільки поєднання компонентів, які ти знаєш, розробка концепції за існуючими правилами і вимогами до композиції.

Про терміни, творчість у дизайні та чому кількість обмежень  полегшує роботу

Насправді легше працювати, коли задача поставлена чітко. Чим більше обмежень, тим легше виконувати завдання. Творчість у дизайні — це не стільки придумування з голови і вигадування чогось нового, скільки поєднання компонентів, які ти знаєш, розробка концепції за існуючими правилами і вимогами до композиції.

Щоб зробити обкладинку, потрібно два-чотири тижні, таким є і дедлайн. Найбільше часу займає придумування у голові схеми, як все має виглядати. Можна тиждень ходити з різними ідеями, а потім сісти і за декілька годин все намалювати.

Щоб знати, які образи використати у дизайні обкладинки, читаю анотації, відгуки читачів, дивлюсь, як цю книжку видавали за кордоном. Але якщо завдання чітко окреслено із самого початку — це найлегший шлях. Наприклад, є завдання, що на обкладинці має стояти фотографія. Якщо людина померла більше ніж 70 років тому, то, зазвичай, її фотографії можна використовувати вільно. Якщо йдеться про сучасників, то фото купується у спеціальних фотобанках. Придбанням ліцензійних фотографій займається юридичний відділ. Ми просто говоримо їм, що саме потрібно, і вони узгоджують, скільки це буде коштувати.

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Про заборони, дозволи і профільну літературу

Те, що категорично заборонено показувати на обкладинці, чітко ніде не прописано. Звісно, не варто використовувати елементи, які можуть образити когось, містити якісь порнографічні натяки або неправильно передати зміст.

Наприклад, на першому варіанті обкладинки «Плутократи» Христі Фріланд, хлопчик ніби занурював літак у воду. Але через те, що цей елемент могли сприйняти з натяком на тероризм, ми переробили так, що хлопчик тримає літак носом угору.

Читаю «Основи академічного рисунку» Миколая Лі, «Мистецтво форми» та «Мистецтво кольору» Іоханнеса Іттена. Проблема з книжками із типографіки — вони переважно англійською, і, відповідно, не про кирилицю. Поєднання шрифтів — це важлива робота. Але можна скільки завгодно читати про те, як управлятися з латинськими літерами, і не вміти працювати у наших реаліях.

Супергерої видавництва: як народжується бестселер

Читаю LiveJournal Віки Лебедєвої, яка багато пише саме про книжкові обкладинки. У Telegram читаю багато каналів, присвячених дизайну. Серед таких − Bangbangeducation, Awdee, Немного терпения.

Я дуже пишаюся обкладинкою «Нашого формату» для книги про Nike — «Взуття-буття» Філа Найта. Ми працювали над нею утрьох: я, Лесик Панасюк та Богдан Стрільчик. В усьому світі вийшов однаковий варіант: чорна однотонна обкладинка із логотипом бренду. Для «Нашого Формату» ми намалювали яскраву ілюстрацію, і вона сподобалась самому Філу Найту. Це зробило українське видання унікальним.

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Лучшие статьи за неделю – у вас в почте

Читайте также