«У кризових умовах команда набагато швидше опановує нові навички»: інтерв’ю з керівницею української служби BBC Ніною Кур’ятою

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Для багатьох сьогодні ранок починається не з кави і вже давно не з «ранкової преси», а з перегляду стрічки новин на Facebook. Ми відкриваємо кілька посилань одразу, водночас листуємося з декількома людьми у Мессенджері, і навіть коли ми оффлайн, соцмережі не припиняють нам надсилати нагадування подій та всілякі оновлення.

Про кліпове мислення, актуальні журналістські жанри та формати медіа редакція The Point поспілкувалася із Ніною Кур’ятою, керівницею української служби BBC.

Крім цього, ми розпитали Кур’яту про те, чи є для неї стрічка новин у Facebook вичерпним джерелом інформації та як вирізняти маніпуляції у медіа. Ніна також розповіла, чого її навчив досвід на керівній посаді в ВВС, чи важко знаходити спеціалістів у редакцію і чому блогерство далеке від журналістики.

«У кризових умовах команда набагато швидше опановує нові навички»: інтерв’ю з керівницею української служби BBC Ніною Кур’ятою

Фото: Оксана Красюк

Про «жуйки» в інтернеті і на ТБ та аудиторію медіа

− Які медіа зараз потрібні?

− Онлайн витісняє ТБ. Але якщо говорити про спрямування, то на кожне медіа є свій споживач. Кого цікавить жовта преса – він знайде цю «жуйку» якщо не на телебаченні, то в інтернеті.

Ще 10 років тому, якщо у тебе був смартфон – ти був гіком, який дивиться відео із сенсорного екрана.

− Як ви ставитеся до оформлення користувачами підписки на те чи інше медіа? Ми до цього готові?

− Народ у нас не дуже привчений до цього. Та це все випробовується експериментальним шляхом, і такі споживачі – дуже лояльна аудиторія. Одна річ, коли у мене в пакеті є такий-то канал, а інша – коли я окремо його передплачую. Але треба спочатку завоювати цю лояльність, а потім ставати платними.

Зараз також є тенденція до зростання мобільних платформ. Сьогодні ми нікого не здивуємо 50-річною людиною, в якої є смартфон.

− Але вони все одно у меншості.

− Так, але ще 10 років тому, якщо у тебе був смартфон – ти був гіком, який дивиться відео із сенсорного екрана. Це і коштувало немалих грошей. А щодо платформ і форматів медіа, то вони завжди будуть різні. А наша мета – йти за своєю аудиторією.

Один з колег нещодавно влучно висловився, що самі ж медіа обвалюють рекламний ринок, коли публікують немарковану рекламу, замовні матеріали чи політично заангажовані публікації.

− Тобто, ви у дискусії «медіа йде за аудиторією чи аудиторія – за медіа» займаєте позицію, що ЗМІ йде за споживачем? Бо я схиляюся до того, що все ж медіа виховує людей. Та й слоган ВВС також говорить: «Інформувати, виховувати і розважати».

− Це обопільний процес, і він залежить від того, яку ми хочемо аудиторію. Ми бачимо свою аудиторію розумною, освіченою і активною. І ми за нею ідемо. Відповідно пишемо матеріал такої якості з розрахунку, що цей текст для людини середнього класу, яка, наприклад, хоче розібратися у пенсійній реформі. Але не тому, що їй завтра йти на пенсію, а тому що хоче знати, скільком пенсіонерам, умовно кажучи, вона тепер буде оплачувати пенсії, як це відобразиться на курсі валюти і т.д.

Спробувавши раз хороше вино, погане вже не будеш пити. Так і з інформацією.

Щодо виховної функції – у нас інформація виважена і перевірена. Один з напрямків, дійсно, просвітницький. У нас є дуже популярний мовний блог професора Олександра Пономарева, який оновлюється щотижня. Але, знов-таки, яким буде наповнення цього блогу, вирішують читачі, які ставлять запитання професору, а він на них відповідає.

«У кризових умовах команда набагато швидше опановує нові навички»: інтерв’ю з керівницею української служби BBC Ніною Кур’ятою

Фото: Оксана Красюк

Про роботу редакції у кризових умовах, рецепт «оживлення» українських ЗМІ та чим важливі лонгріди

− Чого вас навчив досвід на керівній посаді ВВС Україна?

− У кризових умовах команда згуртовується, переформатовується і набагато швидше опановує нові навички. З нами це відбулося, коли почався Євромайдан – ми вийшли на новий рівень роботи. До того у нас сайт працював набагато менше годин на день, але в якийсь момент ми зрозуміли, що нам треба було працювати цілодобово. У нас були живі трансляції по 8-10 годин.

Журналісти дуже швидко перелаштовувались – ті, хто тоді тільки приєднався до нашого колективу і мав писати тексти, брав фотоапарат, йшов фотографувати і знімати сюжети. Коли був цей брак ресурсів, ми зрозуміли, що люди саме у кризових умовах можуть опановувати щось нове, на що насправді не розраховували. Це – про нашу здатність пристосовуватись до складних умов і працювати на спільний результат.

− Чому українські медіа вважаються неприбутковими?

− Я думаю, це залежить від рекламного ринку. Один з колег нещодавно влучно висловився, що самі ж медіа обвалюють рекламний ринок, коли публікують немарковану рекламу, замовні матеріали чи політично заангажовані публікації. Тому ціни на банерну рекламу падають, бо навіщо гнатися за трафіком і купувати банери, якщо можна співпрацювати з якоюсь політичною партією? А потім виявляється, що ЗМІ підсаджуються на цю голку. Так може страждати якість текстів, тоді йде аудиторія, бо вона насправді все помічає і відчуває.

«У кризових умовах команда набагато швидше опановує нові навички»: інтерв’ю з керівницею української служби BBC Ніною Кур’ятою

Фото: Оксана Красюк

– Якими мають бути умови, щоб «оживити» український ринок ЗМІ?

– Якісна робота журналістів, лояльність цільової аудиторії і хороший рекламний ринок.

− Чи важко знаходити спеціалістів у редакцію ВВС?

− До нас завжди великий конкурс. Це приємно. Завжди є з кого вибрати, однак при умові, що люди добре володіють не тільки українською, а і англійською мовою. За той час, що я працюю у редакції, я затвердила близько 20 вакансій, і тільки один чи два рази ми оголошували донабір.

До ери соцмереж ЗМІ працювали, як ресторани. Брали, як фарш, сухі новини і ліпили з них котлети: один сайт робить котлету по-київськи, інший – гамбургер. Зараз, щоб задовольнити потреби споживача і пропонувати більш вишукані страви, треба вишукувати більш рідкісні інгредієнти

− Чи є випадки релокації в Лондон?

− Так, але це означає, що там відкрилася вакансія. Тоді людина проходить відбір нарівні з іншими кандидатами. Останній конкурс у нас був на ведучих нашої майбутньої телевізійної програми у прямому ефірі з Лондона, яка транслюватиметься на українському партнерському каналі. Ми якраз на фінальній стадії переговорів із нашими потенційними партнерами.

На ці вакансії пройшли як люди із зовнішнього медіаринку, так і люди з нашої редакції. Вони всі брали участь у конкурсі на рівних умовах. І якщо посаду отримує журналіст з української редакції ВВС, то він звідси звільняється і їде працювати згідно із британським трудовим законодавством.

− Які журналістські жанри зараз стають непотрібними, на вашу думку?

− З’являються нові жанри, але від цього старі не відмирають. Раніше нас вчили, що є інформаційні, аналітичні і публіцистичні жанри – і це новина, стаття і колонка.

Тепер, з появою соціальних медіа, з’являються не так нові жанри, як формати. Ти можеш написати інформаційну історію по тому, що пишуть у соцмережах, так само в аналітичну історію ти можеш взяти коментар із соцмереж. У нас з’явився такий формат, як трендинг: ми слідкуємо за тим, що пишуть звичайні користувачі з певних питань, що їх цікавить і вони активно обговорюють. Це свого роду огляди, але нові технології дозволяють бути оперативнішими, вести живі трансляції, але старі жанри від цього не відмирають.

В одного колеги на Facebook я нещодавно прочитала таку думку, що не треба далеко ховати лонгріди, адже це не просто довгий текст, а ексклюзивна інформація з винятковими ілюстративними засобами. Цей жанр доволі новий, але він має посісти певну нішу у споживача з кліповим мисленням.

«У кризових умовах команда набагато швидше опановує нові навички»: інтерв’ю з керівницею української служби BBC Ніною Кур’ятою

Фото: Оксана Красюк

Про якість та ексклюзив на противагу рерайту та що спільного між ЗМІ і ресторанами

− Які формати тоді ставатимуть все більш неактуальним з урахуванням того, що соцмережі вже стали самостійною платформою для новин?

− Що буде витіснятися зараз, так це рерайт. Коли різні ЗМІ беруть одне й те ж повідомлення інформагенції і переписують його під свій стиль – це несе дуже малу додану вартість.

До ери соцмереж у людей було два-три улюблені новинні сайти, вони відкривали їх зранку і читали. Тоді ЗМІ працювали, як ресторани. Брали, як фарш, сухі новини і ліпили з них котлети: один сайт робить котлету по-київськи, інший – гамбургер. Зараз, щоб задовольнити потреби споживача і пропонувати більш вишукані страви, треба вишукувати більш рідкісні інгредієнти, себто новини. Тому думаю, що відмінність ЗМІ має бути більш очевидна в якості і в ексклюзиві, а не лише у стилі переписування новин інформагенції.

Особливістю ВВС є те, що ми подаємо лише перевірену, підтверджену як мінімум у двох джерелах інформацію. Якщо трапляється щось дійсно важливе, ми про це повідомляємо, але завжди треба думати, що робити з цим далі.

Наприклад, що не просто вибухнула машина народного депутата, а ми у цьому ж матеріалі подаємо певне досьє на нього, а також історії різних вибухів, які сталися в Україні за останні кілька років.

«У кризових умовах команда набагато швидше опановує нові навички»: інтерв’ю з керівницею української служби BBC Ніною Кур’ятою

Фото: Оксана Красюк

− І як же зацікавити читача дочитувати довгі тексти до кінця?

− Змусити неможливо, бо читач нам нічим не зобов’язаний.

Як вирізняти маніпуляції у медіа? По-перше, дивитися, наскільки повно подана картина: чи подані там всі аспекти проблеми, всі точки зору всіх сторін. По-друге, ставити собі запитання – звідки ці факти і які люди дають їм оцінки, кому це вигідно?

− Але ж ми пишемо не у стіл, а щоб люди читали, дізнавалися щось корисне і нове, поширювали.

− Так, тому ми можемо лише зацікавити, слідкуючи за тим, що користувачі читали до цього. Кожного тижня ми збираємося редакцією, і людина, яка відповідає за аналітику соцмереж і трафік сайту, доповідає про те, що набрало багато переглядів, а що – мало, які дописи були найвдалішими у соцмережах.

«У кризових умовах команда набагато швидше опановує нові навички»: інтерв’ю з керівницею української служби BBC Ніною Кур’ятою

Фото: Оксана Красюк

Про епоху «постправди» та Facebook замість блогів

− Чи є блогерство журналістикою? Можливо, якщо порівнювати із колумністикою.

− І так, і ні. У порівнянні з колумністикою – мабуть, так. А якщо розглядати з точки зору журналістики фактів, де наступний етап обробки інформації – це аналіз, то блогерство не завжди можна порівняти із журналістикою.

В ідеалі журналіст має бути відстороненим від будь-якої зацікавленої сторони. Блогери ж, на жаль, дуже часто мають не так свою власну позицію, як можуть бути пов’язані з якимись політичними силами. А недосвідчений читач не завжди бачить різницю, тому тут є доволі велике поле для маніпуляцій. Блогерство найбільше впливає на тих, хто не розрізняє цього, хто приймає подану інформацію за факти.

− Медіа так чи інакше формують у людей уявлення про світ. Але у той же час вони користуються цим правом, і в нашу так звану епоху «постправди» методи маніпуляцій стають дедалі винахідливішими. Отже, як звичайному споживачеві інформації вирізняти, де факти, а де маніпуляції?

− При будь-якій владі завжди кажуть, що «так, як зараз, ще ніколи не маніпулювали». Як вирізняти маніпуляції у медіа? По-перше, дивитися, наскільки повно подана картина: чи подані там всі аспекти проблеми, всі точки зору всіх сторін. По-друге, ставити собі запитання – звідки ці факти і які люди дають їм оцінки, кому це вигідно? Якщо є коментарі до матеріалу, слід перевірити, хто їх дав, хто ця людина. Одна річ, коли це – експерт у певній галузі, інша – коли якась тема зачіпає інтереси цієї людини. Коли є питання конфлікту інтересів, вона починає відповідати суб’єктивно, а не об’єктивно.

«У кризових умовах команда набагато швидше опановує нові навички»: інтерв’ю з керівницею української служби BBC Ніною Кур’ятою

Фото: Оксана Красюк

− Звідки ви дізнаєтеся актуальні новини? Чи є для вас стрічка новин у Facebook вичерпним джерелом інформації?

− Безумовно, для користувача Facebook і є ЗМІ, якщо людина певним чином залежна від цього. Різні користвачі вибирають для себе зручний формат – хтось дізнається новини з Twitter, хтось – з Telegram тощо. Наприклад, моя новинна стрічка складається переважно із дописів у Facebook медійників і головних редакторів, чиї публікації інформативні і їхня думка важлива для мене. Тому я ходжу на їхні блоги після того, як бачу посилання у Facebook. Однак я не можу не моніторити українські та зарубіжні сайти – це частина моєї роботи.

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Лучшие статьи за неделю – у вас в почте

Читайте также