Важлива дата: чому не люблять власний день народження?

Зима та весна цього року виявились для нас щедрими на друзів та знайомих, які святкували день народження. Привітання, побажання, веселощі; радісні та трохи тужливі з приводу швидкоплинності часу іменинники… У деяких тенденція нелюбові до власного свята була явно помітною: хвилі депресії, апатії, слова «не хочу», «не буду», «немає настрою», «ні з ким». Навіть карантинні умови використовувались як рятувальне коло, аби не робити зайвих рухів.  Замислившись над таким ставленням, вирішили глибше розглянути почуття потенційних іменинників напередодні їх урочистого дня, та зрозуміти, в чому причина негативного ставлення до важливої події.

Таки є привід посумувати

Як ми з’ясували, психологи вже давно розібралися з темою «не люблю свій день народження» та з особами, які до цього причетні: патологічно не можуть та не вміють сповна насолодитись святом. Виявляється, є для цього немало приводів:

  • Розуміння швидкоплинності часу та неможливості його зупинити у наближенні до фінальної дати.
  • Цілі та очікування, які не збулись. Розуміння, що для виконання власного сценарію залишається все менше часу.
  • Розуміння, що все найкраще у минулому. Так вважають песимісти, або люди, які не самореалізувалися та не навчились отримувати задоволення від приємних моментів життя. Оптимісти у цей день можуть лише трохи засмутитись.
  • Життя не таке, як хочеться – думка лінивих людей, які прагнуть кращого, але нічого для цього не роблять. Поки міркують над тим, що доводиться робити не те, що хочеться, життя проходить повз.

Ознаки нелюбові

Зазвичай антагоністи свята не афішують інформацію про урочисту дату. Проте зрозуміти, що людина не любить та уникає власний день народження, можна з її поведінки:

  • Не бажає нікого бачити. Знаходить приводи, аби не приймати нікого в себе вдома, або по іншому пригостити компанію. Воліє провести день пасивно.
  • Зазвичай хворіє у день народження, переважно психосоматично. Неприйняття власного дня народження спричиняє проблеми та дискомфорт, які йдуть з голови. Чим більше бачення проблеми, тим сильніший головний та інший біль.
  • Якщо не захворіє фізично, впадає у депресію, адже дуже погано і сумно, від того, що цей день настав.

Андрій, бізнесмен 39 років: «Мій день народження припадає на кінець серпня. Не афішую дату, бажаю скорішого настання наступного дня. Напередодні намагаюсь не думати взагалі про свято та зникнути з радарів, аби ніхто не турбував. Моє життя, як потяг: одні люди сідають, їдуть до певної зупинки, сходять, потім сідають нові. Звісно, є більш-менш постійна компанія для виїздів на риболовлю та сумісного відпочинку, але не хочу навіть нікого з них бачити у цей день. Тому що мені відомо багато підводних каменів: розмов поза спиною та обговорень. Тож отримую скромні привітання від дружини та доньки і все. Можливо, так сталося через те, що в дитинстві (а я був у батьків єдиною дитиною) моєму дню народженню не надавали великого значення: ні подарунків, які хотілося пам’ятати, ні запрошення друзів. Навпаки, мама обурювалася, що потрібно нести до школи солодощі, а я почувався за це винним. І у своїй теперішній родині не маємо традиції святкувати чиїсь значущі дати. Проте на дні народження друзів охоче реагуємо і йдемо на свято».

Можу собі дозволити

А ще є інша категорія людей, які належно сприймають швидкоплинність, дають вихід почуттям та прагнуть провести день народження як краще собі, коханому. Це, зазвичай, люди з правильною самооцінкою, здоровим оптимізмом та впевненістю у власних силах. Замість того, щоб турбуватися про святковий стіл та задоволення гостей, вони проводять чудовий день так, як вважають за потрібне і з ким потрібно: сплять досхочу, будують плани на майбутнє, вирушають у подорож.

Юлія, менеджер, 27 років: «День народження свій я люблю. Але напередодні мене дуже «накриває», надходить шквал емоцій, спогадів (мама називає це «подряпиною Сатурна» – першої планета космічного циклу, що слідкує за кармою і примушує людину замислюватись над своїми вчинками і взагалі життям, тобто я ні до чого). Мені необхідно дати вихід почуттям. Тому замотуюсь у плед і довго ридаю. Після цього релаксу я сповнена сил та бажання святкувати, приймати привітання, веселитися. Велике задоволення отримую, коли вдається десь виїхати у невелику подорож з коханим чоловіком».

Костянтин, бізнесмен, 53 років: «День народження? Безумовно сумне свято, жаль за молодістю, минулими роками… Причому почуття жалю з’явилося лише після 30-річного ювілею. Але так я замислююсь лише напередодні. Трохи сумую, підбиваю підсумки, та це недовго. Забираю свою сім’ю та виїжджаю з міста, аби зустріти день народження на території відпочинку. У день «Х» з адреналіном та чудовим настроєм приймаю поздоровлення від родини та чекаю онлайн-привітань від інших, стає цікаво, хто згадав, а хто забув (зроблю висновки)».

Інтровертів не займати!

А ось для інтровертів взагалі знаходитись у центрі уваги – ще те випробовування. Тому вони всіма силами уникають моментів, коли на їхню персону припадає багато поглядів та спілкування, звісно краще відсидітись вдома. За маскою байдужості вони ховають свої емоції та не дозволяють вторгнення до особистого простору. Ще гірше людям зі зниженою самооцінкою. Вони вважають, що не варті поздоровлень, вшанування та любові. До них потрібно ставитися з розумінням та співчуттям, адже вони вважають підтримку близьких та друзів недостатньою.

Навпаки, екстраверти, та люди з завищеною самооцінкою, обожнюють створювати дійства, на яких вони будуть в епіцентрі уваги, респекту та визнання. Таким чином вони тішать своє его, часом не переймаючись почуттями оточення.

Лариса, менеджер, 35 років: «Я дуже активна людина, вважаю, кожна хвилина має бути насиченою драйвом. Тому день народження святкую з розмахом, запрошую багатьох друзів. Так, кожного року вони в мене різні, але, що вдієш, я екстраверт, мою енергію витримують не всі. Ось, наприклад, на тогорічний ювілей, а в мене свято влітку, замовила опен-ейр на базі відпочинку. З 25 запрошених прийшло лише 6. Ніхто навіть не попередив, що не зможе. Я образилась, адже зазнала збитків за замовлені місця та їжі. Не буду більше з ними спілкуватися, забула. Наступний день народження відзначатиму ще крутіше, нехай заздрять…».

Як підсумок, можемо сказати, день народження важливе свято, але кожен до нього підходить інакше. Найбільше антагоністів серед інтровертів та людей, які не впевнені в собі та оточуючих. Їх ми прохаємо тільки про одне: якщо хтось вирішив поздоровити вас особисто, візьміть слухавку, подякуйте, але не підтримуйте та не продовжуйте розмову. Лаконічна вдячність збереже ваше добре ім’я та гарний настрій. А невпевнені люди мають розвиватися, підіймати самооцінку та влаштовувати свято, на якому можна насолоджуватись життям навіть на самоті.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також