Ефект крижаної ванни: як поводитися на стресовій співбесіді?

Share on FacebookTweet about this on Twitter

У багатьох компаніях використовується такий неоднозначний формат співбесіди як стресове інтерв’ю (або його елементи). Рекрутери мають протилежні погляди на такий спосіб перевірки стресостійкості кандидата. Одні впевнені, що це – гарна нагода дізнатися, як потенційний співробітник поводитиметься під тиском. Інші вважають це неетичним, гадають, що будь-яка співбесіда апріорі стресова, адже кандидат хвилюється, та існують більш «гуманні» інструменти оцінки.

Як відрізнити стресову співбесіду від примітивного хамства? І як поводитися, якщо ви зрозуміли, що потрапили саме на таке інтерв’ю?

Чи вмотивоване проведення стрес-інтерв’ю?

Проведення стресової співбесіди може вважатися доречним, коли кандидат претендує на посаду, яка передбачає високий рівень напруги і здатність зберігати спокій у стресовій ситуації. Так, поведінка героя-наставника у фільмі «Рятівник» зрозуміла: він тримав учнів, майбутніх рятівників, у басейні з крижаною водою, адже на роботі їм доведеться працювати саме в таких нестерпних умовах, і ціна помилки при виборі дійсно сильних та витривалих кандидатів – людське життя. Більш розповсюджений приклад – робота в колл-центрах: потенційний співробітник має витримувати  колосальні навантаження та спілкування з важкими клієнтами, і виживе тільки той, хто здатний тримати себе в руках.

На жаль, не завжди така мотивація інтерв’юєра є, і кандидатам влаштовують «крижані ванни» просто на співбесіді, навіть якщо посада передбачає, наприклад, спокійну роботу з документами. А вибір такого формату спілкування – не необхідність, а виправдання приниження тих, хто ситуативно опинився в залежному становищі.

Важливо: про те, що співбесіда буде стресовою, рекрутер має попередити кандидата і пояснити, чому саме такий різновид оцінки обрано. Проте так роблять далеко не всі.

Навіщо проводиться стресова співбесіда?

Зазвичай мета – оцінити поведінку кандидата в екстремальній, конфліктній або просто нестандартній ситуації.

Іноді причини стрес-інтерв’ю приховані – наприклад, рекрутер може перевіряти стресостійкість кандидата, адже працювати доведеться з шефом, який має надзвичайно складний характер. Або корпоративна культура в компанії настільки токсична, що це – звичний стиль поведінки. Отже, враховуйте: чи дійсно рекрутер має причини спеціально «розгойдувати човен»? Чи передбачає ваша посада здатність опиратися тиску? Якщо ні – намагайтеся дізнатися більше про компанію, колектив та майбутнього керівника, ставте відкриті та уточнюючі запитання. Можливо, співбесіда – це просто аперитив до основної страви «з перцем».

Які ознаки стрес-інтерв’ю?

Будь-що, аби вивести кандидата з рівноваги – словами або діями. Найпопулярніший прийом – несподівані та відверті запитання, наприклад, про ваше особисте життя, родину, невдачі, слабкі сторони, і навіть такі заборонені теми, як зовнішність, релігійні погляди, національність, сексуальна орієнтація тощо. Або сам формат того, як ставляться запитання та ведеться діалог – наприклад, грубий тон, повторення одного питання кілька разів, перебивання тощо. Також це можуть бути дивні, несподівані, недоречні або агресивні дії – наприклад, значне запізнення без вибачень. А також на кандидатів можуть «випадково» пролити воду або каву, впустити на ногу важкий предмет, лякати гучними звуками, тримати в прокуреному приміщенні, підсунути зламані чи незручні меблі, накричати, принизити тощо.

«Лайтові» версії стрес-інтерв’ю – це використання логічних загадок та головоломок: тут варто пам’ятати, що важливі не самі відповіді (іноді правильних варіантів просто не існує), а спосіб вашого мислення, здатність шукати рішення складних завдань. Колективні співбесіди – коли кандидат не один, а кілька: порівнюючи поведінку пошукачів, рекрутерам легше обрати тих, у кого лідерські якості, комунікабельність, командність розвинуті краще. А також участь у співбесіді кількох інтерв’юєрів: у такому випадку рекомендується при відповіді на конкретне питання зосереджувати увагу на тому, хто його задає (інакше легко розгубитися).

Як підготуватися?

Ідея стрес-інтерв’ю – несподівані запитання та дії, прагнення поставити кандидата в незручне становище та зірвати з нього маску соціально очікуваних відповідей. Отже, підготуватися до нього так, як до класичної співбесіди, складно. Проте:

  • Якщо ви знаєте, що компанія практикує такі інструменти відбору, або вас відверто попередили про це, – налаштовуйтесь, фізично та емоційно. Напередодні варто виспатися, відпочити, прийти на зустріч заздалегідь.
  • Треба чітко вирішити для себе: реагувати на провокації спокійно, як Король Півночі. Рекрутер запізнюється? Чудово, є час прочитати цікаву статтю. Питання має грубу форму? Окей, але ж головне – зміст. «Перекладайте» питання на зрозумілу мову та відповідайте на нього (наприклад, вам кажуть «Чого ви вирішили, що ми запросимо вас?» – ви чуєте «Розкажіть, які саме ваші навички допоможуть якісно виконувати роботу»).
  • Зберегти спокій може допомогти постійне нагадування собі, що це – гра, яка проводиться з певною метою; образи, гнів, роздратування віднімають «бонуси», а ваша ціль – виграти, дійти до фіналу (якщо ви самі цього хочете).
  • На питання, які вважаєте допустимими – навіть дивні та недоречні – відповідати варто чітко та стримано. На ті, які переходять особисту межу, – відмовитися відповідати і пояснити, чому саме.
  • Якщо градус емоцій занадто високий – можна взяти паузу, попросити склянку води або на пару хвилин вийти з приміщення.
  • Є сенс ставити зустрічні питання – скажімо, як саме ваш статус у стосунках пов’язаний із професійними здібностями. Може виявитися, що логіка дійсно є – наприклад, якщо робота передбачає багато несподіваних відряджень.
  • Якщо ви маєте почуття гумору та самокритичні – пройти таку співбесіду буде легше. Завдання – не дозволити загнати себе в куток. Вищий пілотаж – перехопити ініціативу, проте такий варіант можливий, якщо кандидат досить впевнений у собі, а рекрутер – недосвідчений. Однак не треба переходити в агресивний наступ – наприклад, ображати рекрутера у відповідь.
  • Поводитися спокійно – не означає дозволяти кривдити себе. Ви можете і маєте захищати власну гідність, відмовлятися відповідати на некомфортні запитання; просити знайти інше приміщення для спілкування, якщо вас спеціально посадили в кімнаті, де страшний галас; попередити, що маєте інші плани, якщо запізнення тривале, тощо.
  • Іноді може допомогти якісна підготовка до звичайного формату інтерв’ю: якщо кандидат змістовно розповідає про себе, наводить яскраві приклади, як саме стриманість та стресостійкість проявлялися в досвіді, – це може переконати інтерв’юєра, і необхідність у стресовій співбесіді просто зникне.

Як реагувати?

Кожний кандидат сам визначає межу, яку, на його погляд, не має права переходити роботодавець. Хтось грюкне дверима через те, що йому ставлять несподівані запитання з подвійним дном, оскільки вбачають у цьому «дитячий садок». А хтось так хоче отримати роботу, що і на прямі образи реагуватиме з посмішкою. Все залежить від особистої мотивації, цінностей та «больового порогу».

Основна складність участі в стресовій співбесіді – навіть не витримати тиск. Важче – зрозуміти, чи варті того зусилля. На жаль, точно дізнатися, що це – вимушений захід або перше коло корпоративного пекла, де хамство є нормою спілкування – заздалегідь не можна. На істину вкажуть хіба що такі ознаки, як попередження рекрутера та його готовність пояснити свої дії, а також звичні інструменти перевірки репутації роботодавця (такі як відгуки екс-працівників).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також