У вас є питання щодо працевлаштування, зарплати, атестації, звільнення або дискримінації на роботі? Ви вважаєте, що роботодавець порушує ваші права? Або навпаки – не впевнені, чи законні ваші вчинки стосовно компанії?

Редакція The Point продовжує рубрику «Запитайте юриста». У коментарях до кожного матеріалу рубрики ви можете ставити запитання, пов’язані з вашими робочими правами та обов’язками. І ми попросимо експертів – провідних фахівців у сфері трудового права – роз’яснити спірні моменти.

«Коли та хто може піти у відпустку авансом?», «Чи може співробітник піти у щорічну відпустку наперед не лише за поточний, а й за майбутні робочі роки?», «В яких випадках авансові відпускні не можуть бути вирахувані при звільненні?» – на питання читачки відповідає експертка.

Альона Оленич, юристка ЮК Legal House

Кожен працівник має право на відпочинок, це передбачено Конституцією. Мається на увазі не лише щотижневий відпочинок, а й оплачувана щорічна відпустка. Умови, тривалість, порядок її надання зазначені в Кодексі та Законі.

Коли та хто може піти у відпустку авансом?

Право взяти відпочинок авансом поширюється тільки на щорічну оплачувану відпустку, інші види відпусток заздалегідь не надаються.

Якщо ви – громадянин України/іноземець/особа, яка не має громадянства, працюєте в Україні, працюєте за ТД у фізособи – маєте право піти у відпустку.

Тривати щорічна оплачувана відпустка має не менше 24 к. д. (ст. 75 Кодексу та ст. 6 Закону). Деякі категорії співробітників можуть розраховувати на триваліший відпочинок (в середньому на 4-6 днів), але є й такі, які можуть розраховувати на відпочинок до 56 к.д.

Дана відпустка надається співробітнику за відпрацьований рік роботи, відлік починається з дня, коли було укладено ТД. Якщо співробітник працює у працедавця перший рік, він має право піти у відпустку лише після того, як безперервно відпрацював 6 міс. Якщо співробітникові надано таку відпустку до закінчення 6-місячного терміну безперервної праці, її тривалість має визначатися пропорційно відпрацьованому часу, за винятком громадян, зазначених нижче, яким дана відпустка повинна надаватися повністю.

Виняток із правила «6 місяців» – окремі категорії осіб, перелік яких встановлено в ст. 10 Закону:

  • жінка – перед початком відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами/після неї; жінка, що має 2-х та більше дітей до 15 р./дитину з інвалідністю;
  • громадяни з інвалідністю;
  • громадяни до 18 р.;
  • чоловік, дружина якого перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • сумісник – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
  • інші категорії громадян, передбачені законом, в колективних/трудових договорах.

Що стосується другого року праці в компанії та наступних років, то така відпустка повинна надаватися співробітнику в будь-який час поточного року роботи. А це значить, що після спливу 6 міс. співробітник може використати відпустку повністю.

Чи може співробітник піти у щорічну відпустку наперед не лише за поточний, а й за майбутні робочі роки?

Ст. 10 Закону визначає, що така відпустка надається співробітникові у будь-який період робочого року, виняток – перший рік роботи. Навіть на початку року, що починається з дати, коли був укладений ТД, співробітник може використати відпустку повністю. Водночас закон не передбачає можливості використання відпустки за майбутні роки роботи.

Відпустка авансом та звільнення

Співробітник може піти у щорічну основну відпустку «авансом», а відтак може виникнути ситуація, коли він звільняється раніше, ніж закінчується його трудовий рік. В такому випадку у співробітника перед компанією виникає борг щодо нарахованих відпускних за ту частину року, яка не буде відпрацьована. Відповідно до ст. 127 Кодексу, відрахування із зарплати співробітників для покриття їх заборгованості працедавцю може проводитися при звільненні співробітника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки. Таке відрахування проводиться на підставі наказу виконавчого органу.

В яких випадках авансові відпускні не можуть бути вирахувані при звільненні?

Ст. 127 Кодексу визначає випадки, в яких відрахування із зарплати на відшкодування нарахованих відпускних не проводяться. До таких випадків віднесені наступні причини звільнення:

  • коли співробітник призивається/вступає на військову службу, направляється на альтернативну службу;
  • коли співробітник переводиться (за згодою) до іншої компанії/переходить на виборну посаду;
  • коли співробітник відмовляється переводитися працювати в інше місто разом з працедавцем/відмовляється продовжувати працювати, а причина – зміна істотних умов праці;
  • коли щось змінюється в організації виробництва і праці;
  • коли не з’являється на робочому місці протягом понад 4-х місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності;
  • направлення на навчання;
  • коли виходить на пенсію.

Відпустка авансом та карантин

Те, що співробітник перебуває у відпустці без збереження заробітку через карантин не впливає на «відпускний» стаж, він може  скористатися відпусткою повної тривалості (ст. 9 Закону).