Запитайте юриста: чи повинні вам оплачувати стажування?

У вас є питання щодо працевлаштування, зарплати, атестації, звільнення або дискримінації на роботі? Ви вважаєте, що роботодавець порушує ваші права? Або навпаки – не впевнені, чи законні ваші вчинки стосовно компанії?

Редакція The Point продовжує рубрику «Запитайте юриста». У коментарях до кожного матеріалу рубрики ви можете ставити запитання, пов’язані з вашими робочими правами та обов’язками. І ми попросимо експертів – провідних фахівців у сфері трудового права – роз’яснити спірні моменти.

«Чи на будь-якому підприємстві можна пройти стажування? Чи можуть вам відмовити у проходженні стажування? Чи повинні стажисту оплачувати стажування?» – запитання читача коментує експерт.

Владислав Волинець, д.ю.н., керуючий партнер, адвокат INPRAXI LAW

У ст. 8 Закону України стажування визначається, як різновид навчання персоналу під керівництвом відповідальної особи.

Метою стажування є опановування спеціальності, адаптація до професії, підвищення рівня професійних знань, набуття практичних навичок, досвіду. Стажування може відбуватися, як після отримання теоретичної підготовки, так і одночасно з нею.

Чи на будь-якому підприємстві можна пройти стажування? Чи можуть вам відмовити пройти стажування?

Стажування може відбуватися в компанії незалежно від форми власності, діяльності, якою вона займається, того, хто є господарем, але в будь-якому випадку на договірних засадах, які визначаються в договорі.

Підставами для відмови у проходженні стажування можуть бути:

  • відсутність потреби в працівниках певної професії (спеціальності);
  • відсутність працівників, які можуть бути керівниками стажування (наявність стажу такого працівника не менше 3-х років) (п. 2. ст. 29 Закону);
  • перевищення кількості стажистів, що закріплюються за одним керівником, який веде стажування (не більше 2-х).

Студенти ВНЗ та учні, які навчаються в професійних/проф.-технічних закладах освіти можуть звернутися у відповідні підрозділи цих установ, місцеві органи центрального органу виконавчої влади, які займаються реалізацією державної політики у сфері зайнятості громадян, а також трудової міграції, організації працедавців або безпосередньо до керівництва компанії. Там їх поінформують про те, де та за яких умов вони мають змогу пройти стажування.

Чи законно проходити стажування не оформляючи трудові відносини?

Наразі законодавство не достатньо чітко врегульовує деякі питання стажування, що породжує певні непорозуміння на практиці. У наукових колах ведеться дискусія про природу відносин стажування та його договору. Чи є ці відносини трудовими, цивільно-правовими чи освітніми?

Є певні особливості проходження стажування, що роблять його подібним до праці за строковим трудовим договором (не більше 6 місяців), а сам статус стажиста подібним до статусу найманого працівника:

  • У трудову книжку потрібно зробити запис про те, що пройдено стажування.
  • Стажисту визначається робоче місце.
  • Стажист підпорядковується ПВТР.
  • Стажисту встановлений режим робочого часу.
  • Типова форма договору про стажування визначає, що на стажування поширюється законодавство про працю.
  • Компанія виплачує стажисту зарплату відповідно до установлених систем оплати роботи.
  • Керівник організації повинен відповідати за те, щоб були створені належні умови праці, дотримані правила та норми охорони, безпеки праці та виробничої санітарії.
  • Стажист має шанобливо ставитися до майна компанії, дотримуватися вимог, які прописані в установчих документах та ПВТР, колективного договору.

Але є і аргументи на користь того, що відносини стажування не призводять до виникнення трудових відносин:

  1. Законодавство визначає стажування, як один із видів професійного навчання поряд із первинною професійною підготовкою, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації.
  2. Між сторонами має укладатися договір про стажування, затверджуватися окрема програма, видаватися накази про проходження стажування (не трудовий договір!) та про прийняття на роботу.
  3. Після завершення працедавець повинен видати стажистові висновок з результатами (зазначити завдання, які виконувалися, оцінити їх виконання), написати характеристику (вказати професійну компетентність, особисті/ділові якості).
  4. Стажуватися мають право лише студенти, які навчаються, а також у вільний від навчального процесу час або безробітні (Порядок та ст. 29 Закону).
  5. Для здійснення оплати стажисту, сторони мають підписати акт приймання-передачі робіт (послуг), що не є характерним для трудових відносин.
  6. Мінсоцполітики у своєму Листі вказує, що студенти та учні можуть проходити стажування на підставі цивільно-правових договорів про стажування.

Таким чином, законодавство прямо не вказує, що під час проходження стажування зі стажистом необхідно оформлювати трудові відносини. Сам договір про стажування є комбінованим, оскільки містить елементи різних правовідносин.

Стажування та випробування: яка різниця?

Це принципово різні категорії, які не можна плутати. Стажування є різновидом професійного навчання, випробування – додаткова умова договору про працю з працівником, яка обов’язково обумовлюється сторонами під час його укладення та зазначається в наказі про прийняття на роботу.

У період проходження випробування на співробітників поширюються норми трудового законодавства (ст. 26 Кодексу).

Термін випробування під час працевлаштування не повинен бути більше 3-х місяців, інколи – 6-ти місяців. Термін випробування під час працевлаштуванні робітників не може бути більше 1-го місяця (ст. 27 Кодексу).

Мета випробування – перевірити відповідність співробітника праці, яку йому доручають. Якщо встановлено невідповідність співробітника займаній посаді, працедавець може звільнити його з цієї підстави (такого, що не пройшов випробування) протягом терміну випробування. Про це він має попередити співробітника письмово за 3 дні.

Якщо термін випробування завершився, а співробітник і далі виконує свої робочі обов’язки, його можна вважати таким, що пройшов випробування. Після цього звільнення можливе виключно на загальних підставах (ст. 28 Кодексу).

Чи оплачується стажування?

Якщо під час стажування громадянин виконує роботу, компанія виплачує йому зарплату відповідно до установлених систем оплати праці (ч. 3 ст. 29 Закону).

Щоправда, законодавство не конкретизує, що означає «особа виконує професійні роботи» і з цим можуть виникати певні непорозуміння. Типова форма договору про стажування визначає, щоб стажисту претендувати на оплату праці, йому необхідно обов’язково підписати з працедавцем акт здавання-приймання послуг із зазначенням видів професійних робіт та їх обсягів. Порядок дій стажиста в разі не підписання роботодавцем такого акту, законодавство не містить.

Чи є штрафи для роботодавців за неоформлене стажування?

У випадку виявлення громадянина, що проходить неналежно оформлене стажування в організації, його може бути прирівняно до співробітника, якого фактично допустили до праці без потрібного оформлення, що суперечить нормам ч. 3 ст. 24 Кодексу.

У випадку виявлення такого порушення, ст. 263 Кодексу працедавцю передбачено штраф у 30-кратному розмірі мінімальної зарплати, яка встановлена законом на момент виявлення порушення за кожного співробітника (150 000 грн).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також