Ніхто настільки не близький до ідеалу, як у резюме, і ніхто настільки не далекий від нього, як у довгі робочі будні. Ділити побут із колегами щодня і зберегти гарні відносини – нелегка справа. Які ж прикрі помилки, що дратують колектив, зустрічаються найчастіше?


Містер і місіс «Уперше чую»


У багатьох компаніях внутрішні комунікації влаштовані так, що про зміни в компанії співробітникам доводиться дізнаватися з ТВ-новин. Проте навіть якщо інформування відбувається як слід – знаходяться колеги, які вперше чують про все, особливо про те, що ускладнює їхнє робоче життя. Навіть коли повідомлення надійшло на пошту, в месенджери, було озвучене на нараді та десятки разів обговорене в колективі.


«Що? Ця субота була робочою? Вперше чую! – вигукують вони. – О, хтось на протилежному кінці офісу прошепотів, що замовив піцу. Зачекайте на мене, вже біжу!».


Ласуни 


Смачненьке – це невід’ємне право кожного працівника і можливість поповнити запаси енергії протягом дня. Проте не варто залучати всіх у свою трапезу проти їхньої волі. Наприклад, деякі колеги люблять смакувати обідом просто на робочому місці, навіть якщо їхні кулінарні смаки та аромати примушують весь колектив ретируватися надвір і ще довго провітрювати приміщення.


Особливий різновид офісних гурманів любить поживитися смаколиками незалежно від того, кому вони належать. Співробітники офісів часто жаліються, що їхня їжа зникає з холодильників. Проте зазвичай ці таємничі злочини так і лишаються «глухарями»: хитрі ласуни не лишають жодних доказів.


Люди без годинників


Щасливі люди не помічають плину часу. Проте його помічають більш приземлені колеги – наприклад, коли чекають на нараді. І клієнти, які хотіли б отримати консультацію. Або керівник, якому кортить вручити колезі запрошення на тренінг із тайм-менеджменту.


Усі ми – люди, і маємо особисті обставини, зокрема і ті, на які не маємо впливу. Проте деякі з нас здатні застрягти в заторі навіть на фунікулері і мають якусь дивну енергетику – встанови 10 будильників, і жоден із них не спрацює.


Власна справа 


Чітка межа між робочим та особистим часом поступово зникає. Наш графік стає більш гнучким, і все менше компаній тотально контролюють кожний рух у колективі. Комусь це дає бажану свободу, але не звільняє від відповідальності. А хтось тільки на це і чекав. Початитися, запостити фотки в Інсту, насолодитися філіжанкою запашної кави – і все це, доки колеги ледь не виють, адже дедлайн вже близько… Чому б і ні?


Носії істини


Кожний із нас має переконання – і це надзвичайно цікаво: працювати в строкатому колективі, де усі різні і можуть поділитися поглядами. Проте часом люди щиро впевнені, що саме їхнє бачення – істинне, і вважають своєю місією вказати правильний шлях колегам – хочуть вони того або ні.


Це може бути що завгодно – від харчових звичок до духовних речей: самопроголошені гуру не втрачають жодної можливості, щоб провести лекцію та знайти нових адептів того, у що вірять самі. І від них не сховаєшся ані за кулером, ані за фікусом – ніде.


Почекуни


Хтось фокусується на самоорганізації, а комусь важко зорієнтуватися, що робити, поки керівник або колеги не завантажать роботою та не проконтролюють її виконання. Деяким працівникам здається, що оточення має їх навчати, мотивувати, надихати, направляти, винагороджувати. Проте не кожна компанія та колектив має такий ресурс – зазвичай відповідальність за власний розвиток лежить на людині, а максимум від роботодавця – це інструменти та умови, за яких цей розвиток можливий.


Лежні


Які в офісних умовах вимушено перетворюються на «сиднів». Це працівники, які виконують поради щодо вчасного відпочинку аж занадто відповідально. Досконало володіють мистецтвом зливатися зі стінами, переховуватися в «курилках», маскуватися на кухні та розтягувати перерву на каву на кілька годин щодня. Як проводити час – особиста справа, проте проблема в тому, що робота сама не виконується  і лягає на плечі команди. А це мало кому подобається.


«Моя цяця!»


Деякі мешканці офісів, схоже, мають суперздатність – притягувати те, що «погано лежить». Це може бути степлер із бухгалтерії, чиясь улюблена чашка чи парасолька – загалом усе, що не має маркування або не прибите цвяхами до столу.


Розумака 


Приємно працювати поряд із розумними людьми, але коли колега використовує будь-яку можливість, зручну й не дуже, щоб підкреслити свій інтелект, професіоналізм і взагалі винятковість – це дещо стомлює.


Безкордонний


Тобто такий, який не бачить особистих кордонів інших. Офісний простір хоч і є колективним, проте кожному з нас важливо лишати для себе трошки персонального простору, і це право варто поважати. Наприклад, не розмовляти по телефону на особисті теми так, щоб чув весь твій поверх, а також колеги з нижнього.


Не вриватися в чужий робочий день без дозволу, не навантажувати робочими справами інших тому, що вони безвідмовні, не розкладати свої речі на власному столі, а також на сусідньому і ще через один тощо.


Ноу-мен та йес-мен 


Це люди, які обирають єдину лінію поведінки та вперто дотримуються її. Перша категорія не вірить ні в що – всі проекти, на їхню думку, приречені на провал, ніщо не спрацює, все буде якнайгірше. Друга впевнена, що все буде добре – і нехай ризики не прораховані, плани не побудовані і ніщо не вказує не успіх, головне – зробити крок, а там видно буде (долати наслідки все одно доведеться колективно).


Менеджер із продажів 


Причому йдеться не про посаду, а про покликання. Колеги часто діляться порадами щодо розпродажів, знижок, якісних послуг тощо, проте є співробітники, які пропонують власні послуги, часто – досить нав’язливо. Це можуть бути товари з мережевого маркетингу, послуги родичів або інші пропозиції, від яких дуже хочеться, але складно відмовитися.


Інші статті по темі: 


Як провалити співбесіду: 10 шкідливих порад


Жінка у чоловічому колективі: поради для комфортної співпраці


Ненависть колег: як її виявити та змінити на любов


Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб читати найсвіжіші статті, брати участь в опитуваннях і дізнаватися про актуальні вакансії!