«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Яку б справу ви не починали, скоріше за все, ваш перший крок –  почитати про це. Хтось вже точно робив щось схоже. Книжки – це не тільки вигадані історії письменників, а й біографії, досвід світових лідерів, бізнес-поради, де ви знайдете багато хороших ідей та готових відповідей.

Редакція The Point спільно з видавництвом «Наш Формат» запускає спецпроект, присвячений книжкам та читанню. Наш перший матеріал – про людей, які не уявляють свого життя без книжок. Ми розпитали українських лідерів думок про те, чи допомагають книжки у їхній кар‘єрі, як їм вдається знаходити час на читання та чому варто проміняти серіал на книжку.

«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Тетяна Лукинюк, генеральний менеджер Red Bull в Україні,
засновниця київського книжкового клубу Kyiv Bookworms Club

− Що найбільше любите читати і чому?

− В основному я читаю художню літературу. На мій погляд, саме белетристика розвиває емпатію, тонкі відчуття граней у стосунках між людьми, дає зазирнути в глибини людських душ. Літературу про саморозвиток я майже не читаю − може, 1-2 книжки в рік, щоб знайти мотивацію. Але поки що не виходить. Художня література мотивує набагато більше. З публіцистики мені подобається все, що пише канадський журналіст Малкольм Гладуелл.

− Скільки книжок на місяць ви читаєте? Скільки часу виділяєте на читання?

− Я читаю швидко і кожного дня. У мене завжди стоїть річна мета за кількістю книжок в Goodreads. Вона постійно зростає: наприклад, у позаминулому році було 36, у минулому – вже 52. Мені вдається читати ще більше завдяки читацькому клубу Kyiv Bookworms Club, який я організувала: раз на місяць ми обираємо книжку, читаємо її, потім зустрічаємося і обговорюємо.

Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон. У світі мільйони творів, і серед них точно є ті, які захоплять вас так, як ніколи не захоплював жоден статус у Facebook.

− Як вдається знайти час на читання? Як сформувати в собі цю звичку − постійно читати?

− Змусити себе читати насильно неможливо, та й не потрібно. А от допомогти собі виробити з читання звичку – цілком реально. Спочатку треба підібрати з десяток книжок, які вас зацікавили. Потім розкласти їх всюди − на тумбочці, у сумці, на кухні, в офісі. Закачати в телефони, планшети і всі інші гаджети. І в якийсь момент байдикування правильна книга проб’є собі шлях у вашу рутину.

− Де й коли зазвичай читаєте?

− У мене з собою завжди паперова, електронна та аудіокнига. Протягом дня я слухаю книжки в машині, також щодня читаю 15 хвилин перед сном. Плюс якщо я стою в черзі або чекаю на когось − читаю. Так «набігає» кілька книжок в місяць.

− Ваше ставлення до різноманітних букчеленджів?

− Ставлюся позитивно до того, що допомагає людям досягати мети, високого рівня мотивації і любові до себе. Люблю «кількісні» цілі – чи то у прочитаних книжках, чи у втрачених кілограмах ваги, кількості відвіданих країн або прибутку, заробленому для компанії. Навіть у дитинстві у мене був зошит, в який я записувала назви книжок, які прочитала. Для мене це працює.

Для душі пишу короткі відгуки та рецензії, залишаючи їх на Goodreads. Іноді їх перечитую: якщо не можу згадати книжку або переживання під час її прочитання, знижую їй оцінку.

− Як зосереджуєтеся на серйозних великих текстах? Як перебороти «кліпове мислення», коли рука тягнеться до смартфона?

− Мені здається, не треба боротися. Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон. У світі мільйони творів, і серед них точно є ті, які захоплять вас так, як ніколи не захоплював жоден статус у Facebook.

− Що робите для того, щоб отримувати максимум користі від прочитаного?

− Читання − це ж задоволення, а не конкурс з продуктивності і запам’ятовування цитат. Технік у мене немає і не буде. Для зустрічей Kyiv Bookworms Club я просто роблю добірку ключових цитат – закладаю їх або відзначаю, якщо це електронна версія твору.

Для душі пишу короткі відгуки та рецензії, залишаючи їх на Goodreads. Іноді їх перечитую: якщо не можу згадати книжку або переживання під час її прочитання, знижую їй оцінку.

Я читала скільки себе пам’ятаю. У метро, в автобусах, на перервах, вдома під ковдрою. Я навіть одного разу врізалася в ліхтарний стовп, тому що читала по дорозі.

− У якому віці ви почали свідомо читати?

− У Радянському Союзі черги були на все. З дитинства я пам’ятаю черги й за книжками, в яких стояли мої батьки – за повним зібранням творів Джека Лондона або Александра Дюма. Мабуть, тоді сформувалося моє уявлення про те, що книжки − це цінність. Я читала скільки себе пам’ятаю. У метро, в автобусах, на перервах, вдома під ковдрою. Я навіть одного разу врізалася в ліхтарний стовп, тому що читала по дорозі.

− Кіно VS книжка: хто й коли перемагає для вас та чому?

− Завжди перемагає книжка. Мені подобається, коли моя фантазія працює на повну – саме це й відбувається, коли я читаю. Перегляду фільму – це оцінка трактування книжки режисером або сценаристом. Воно не завжди збігається з особистим уявленням, і тоді настає розчарування.

− Ваші топ-5 аргументів, навіщо треба читати.

1. Читання − це чисте, не затьмарене задоволення.
2. Багатство власного мовлення.
3. Розвиток співпереживання і розуміння почуттів інших людей.
4. Здатність підтримати розмову на будь-яку тему.
5. Приналежність до кола освічених людей.

− Як обираєте книжки, які плануєте прочитати?

− Я вважаю, що книжки, як діти та туфлі, потрапляють до нас в певні моменти життя. Тому коли заходжу до книжкової крамниці, часто виходжу з двома-трьома спонтанними покупками. Крім того, для свого книжкового клубу я роблю географічні добірки по різних країнах. Звідти обираю кілька книжок і для себе.

− Топ улюблених/важливих для вас авторів або книжок, які вплинули на вас.

− Еріх Марія Ремарк. Неймовірно тонкий, ранений співець війни, з приголомшливим почуттям гумору.

Габріель Гарсіа Маркес. Неповторний почерк, нерозумна фантасмагорія і глибина.

Джордж Орвелл. Я прочитала його «1984» у 20 років. Це була моя перша книжка англійською мовою. Якраз тільки розвалився СРСР, впала «завіса», і твір просто перевернув мої радянські уявлення про будову світу.

«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Фото із архіва Тетяни Лукинюк

− Яка книжка, на вашу думку, має бути у кожного в домашній бібліотеці?

− Неможливе запитання. В англійській мові є приказка: «Що для одного їжа, для іншого − отрута». У мене не збігаються думки про книжки з близькими людьми, тому рекомендації − не дуже вдячне заняття. Книжка, яка повинна обов’язково бути у мене вдома − це «1984» Орвелла. Я не зможу переконливо сформулювати чому. Повинна бути, і все.

− Якби ви мали змогу зустрітись із вашим улюбленим письменником, що б ви у нього або у неї спитали?

− У мене немає улюбленого письменника, але є улюблені книжки. Утім, є запитання, яке я (і багато психологів, думаю) хотіла б задати Стівену Кінгу: що це за джерело, з якого він черпає нескінченні темні фантазії для своїх творів?

− Що читаєте зараз? Які слова з книжки вас найбільше зачепили?

− Пітера Хега «Фрекен Смілла і її почуття снігу», але мені не дуже подобається. Мене вразив попередній твір − «Бабуся звеліла кланятися і передати, що просить вибачення» Фредріка Бакмана. Яскрава, смішна, енергійна, наповнена світлим сумом книжка про життя восьмирічної Ельзи, яка переживає втрату своєї бабусі. Ось звідти багато цитат, як смішних, так і сумних. Наприклад: «Головна сила смерті не в тому, що вона вбиває, а в тому, що вона вбиває бажання жити» або «У бабусі є дві надздібності − рятувати чужі життя і виносити мозок».

− Чи складаєте власні списки для прочитання?

− Складаю списки у тому ж Goodreads. Зараз там − 197 книжок.

− Чого б не було у вашому житті, якби ви не читали?

− Фантазії і любові до людей.

«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Данило Ваховський, маркетинг-директор
онлайн-сервісу виклику таксі Uklon

− Що найбільше любите читати і чому?

− Я не люблю читати, але вибору не маю. З одного боку, потрібно вбити час у дорозі, з іншого − потрібно розвиватися, щоб залишатися конкурентним на ринку.

− Скільки книжок на місяць ви читаєте? Скільки часу виділяєте на читання?

− Облік не веду. Іноді можу читати по діагоналі пару годин поспіль, іноді ретельно вичитую п’ять сторінок за вечір. У будь-якому випадку читаю мінімум один раз в день − по дорозі в метро на роботу або навчання. Також перед сном.

Просто читати заради читання немає сенсу. Заради натхнення − тим більше. Читати потрібно для досягнення певних життєвих цілей: стати успішним, конкурентним, позбутися від психічних проблем, стати кращим батьком і т.д.

− Як вдається знайти час на читання? Як сформувати в собі цю звичку − постійно читати?

− Уся мотивація йде від відповіді на запитання: «Навіщо мені читати?» Просто читати заради читання немає сенсу. Заради натхнення − тим більше. Читати потрібно для досягнення певних життєвих цілей: стати успішним, конкурентним, позбутися від психічних проблем, стати кращим батьком і т.д. Коли людина знаходить відповідь на питання, що їй треба в житті і яке місце в цьому займають книжки, тоді формується і потреба, і звичка і все інше.

− Де й коли зазвичай читаєте?

− Найчастіше читаю в дорозі − в метро, ввечері та іноді на вихідних.

− Ваше ставлення до різноманітних букчеленджів?

− До букчеленджів та інших публічних викликів ставлюся негативно. Кількість не має значення: ані прочитаних книжок, ані число тренувань або кілометрів. У мене є як знайомі, які читають в рази більше мене, так і ті, хто зовсім не читає. Врешті-решт, я не вірю, що якась книжка або пул книжок можуть істотно вплинути на людину, поки читання не трансформується у корисну навичку.

− Як зосереджуєтеся на серйозних великих текстах? Як перебороти «кліпове мислення», коли рука тягнеться до смартфона?

− Якщо текст написаний добре, автор і редактор з ним попрацювали, то від книжки важко відірватися, навіть якщо це ядерна фізика або економічний трактат.

Якщо ж написано погано, то примушувати себе читати − не варто. Може, якась книжка занадто складна для сприйняття саме зараз, бо написана не для новачків, а для професіоналів. Тоді потрібно освоїти щось базове з теми, а потім перейти до більш складного чтива. Ще є підхід − читати по 5-6 сторінок за раз, поки виходить сприймати інформацію. Потім відпочити якийсь час і повернутися до читання.

Книжка − обмежений продукт одного учасника, навіть якщо геніального. Кіно − робота багатьох людей, від сценариста до акторів і композитора, оператора монтажу і т.д. Кіно залишає сильніший емоційний вплив, ніж книжки.

− Що робите для того, щоб отримувати максимум користі від прочитаного?

− Більшість книжок я читаю в електронному вигляді – так найзручніше виділяти цитати різними кольорами. Паралельно з читанням відзначаю ідеї і якісь свої думки в додатку-блокноті. Якщо читаю паперову книжку, клею стікери, а думки фіксую у звичайному блокноті. Потім все це збираю в мініконспект і зберігаю в Evernote. Періодично повертаюся до цих конспектів у роботі, бо вони дуже допомагають у формулюванні нових ідей.

− У якому віці ви почали свідомо читати?

− У третьому класі вчителька змушувала всіх вести читацькі щоденники й відзначати, скільки сторінок ми читаємо щодня. Обов’язково повинен був стояти підпис батьків. Мені тоді хотілося читати більше за інших дітей у класі, такий собі ефект змагання. Тому читав багато, у 3-4 рази більше за інших. Це був Жуль Верн, казки і легенди всіх народів світу − від Греції до Середньої Азії, пригодницькі романи, книжки з серії «Хочу все знати».

Потім, у 5-7 класах і далі щастило з викладачами зарубіжної та російської літератури. Загалом, років до 25-ти я читав багато художньої літератури за звичкою, розбавляючи корисними книжками. Зараз все навпаки. «Художка» − максимум 2-3 твори на рік.

Якщо хочеш щось знати, потрібно про це читати. Це для професіоналів. А для тих, кому цікава художня література , скажу так: книжки народжуються з книжок. Тому щоб бути хорошим письменником, треба бути хорошим читачем.

− Кіно VS книжка, хто й коли перемагає для вас та чому?

− Однозначно кіно. Книжка − обмежений продукт одного учасника, навіть якщо геніального. Кіно − робота багатьох людей, від сценариста до акторів і композитора, оператора монтажу і т.д. Кіно залишає сильніший емоційний вплив, ніж книжки. Хоча є винятки. Наприклад, біографія Стіва Джобса і два фільми, знятих за нею. Книжка − набагато потужніше і цікавіше, тому що вмістити життя такого персонажа у двогодинний фільм просто неможливо.

− Ваші топ-5 аргументів, навіщо треба читати.

− У мене є тільки один аргумент: якщо хочеш щось знати, потрібно про це читати. Це для професіоналів. А для тих, кому цікава художня література , скажу так: книжки народжуються з книжок. Тому щоб бути хорошим письменником, треба бути хорошим читачем.

− Як обираєте книжки, які плануєте прочитати?

− Що стосується класики, то я до неї ставлюся скептично. Навіть, наприклад, до такого видатного діяча свого часу як Генрі Форд. Зараз читати його книжку цікаво тільки як зріз економічної історії того часу. Для сучасного бізнесу він дуже сильно застарів і в багатьох речах виглядає неправим. За сто років розвинулися й зміцніли різні науки, проведено багато досліджень, тому ті речі, які були актуальні півстоліття тому, не обов’язково будуть такими зараз.

Намагаюся вибирати літературу за потенціалом корисності – тим, як книжка вплине на мою роботу сьогодні, завтра і через кілька років. Ще я підписаний на сервіс з книжковими summary і слухаю їх під час тренування. Це дозволяє відфільтрувати більшість книжок ще до покупки. Також звертаю увагу на рецензії видань і рейтинги.

Спілкуватися з письменниками немає сенсу: все, що вони насправді хочуть сказати − у їхніх книжках.

− Топ улюблених/важливих для вас авторів або книжок, які вплинули на вас.

− Ден Аріелі. З ним я відкрив поведінкову економіку, один з моїх улюблених предметів для вивчення.

Харукі Муракамі. Володар однієї з найбільших в Японії колекцій джазових платівок. Він для мене фактично відкрив джаз. Крім того, що в його романах постійно грає музика, Муракамі написав окрему книжку про свої улюблені джазові альбоми. Вона приголомшлива.

Енді Паддікомб заново відкрив для мене медитацію. Напевно, це ті речі, які справляють на мене довготривалий ефект. Загалом, кожен прочитаний автор робить свій внесок, залишає щось корисне.

− Яка книжка, на вашу думку, має бути у кожного в домашній бібліотеці?

− Це книжка з управління особистими фінансами. Тому що без цього досвіду неможливо побудувати сімейний добробут.

− Якби ви мали змогу зустрітись із вашим улюбленим письменником, що б ви у нього або у неї спитали?

− Нічого б не запитав. Спілкуватися з письменниками немає сенсу: все, що вони насправді хочуть сказати − у їхніх книжках. А якщо бачиш письменника, який пише колонки у газету або розмірковує про політику, то можна ставити на ньому хрест.

Навіть письменницької майстерності вчитися у видатних письменників сенсу немає. Тому що вони діляться лише своєю моделлю роботи, а моделей може бути дуже багато. Немає сенсу витрачати час на наслідування когось.

«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Фото: Оксана Красюк

− Що читаєте зараз? Які слова з книжки вас найбільше зачепили?

− Паралельно читаю багато книжок. Особливо хотів би відзначити першу з двох автобіографічних книжок мільярдера Рея Даліо Principles. Мабуть, цю її треба вивчати ще в школі, тому що це найкращий прикладний підручник з логіки та економіки. Там кожна сторінка − жива цитата. З огляду на те, що відбувається, наприклад, з біткоїнами або нашою економікою, хотілося б сказати словами Даліо: «Ціни відображають рівень очікувань, тому вони підвищуються, коли результати вище очікувань і падають − коли нижче. І більшість людей упереджені через свій недавній досвід». Або: «Найслабші сторони кожної людини − це зворотна сторона їхніх найсильніших сторін». Загалом, багато важливих і корисних цитат.

 

− Чи складаєте власні списки для прочитання?

− Складаю з кожного предмета, який вивчаю. Там більше 150 книжок.

− Чого б не було у вашому житті, якби ви не читали?

− Не було б кар’єри, психічного здоров’я та нормальної сім’ї.

«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Міріам Драгіна, поет, автор та ведуча «Громадського радіо»,
комунікаційний менеджер USAID/ENGAGE,
одна із засновників науково-популярної конференції Brain&Ukraine

− Що найбільше любите читати (жанр, тематика, напрямок тощо) і чому?

− Люблю сучасну художню літературу, здебільшого західну. Бестселери, які отримали Букерівську премію, завжди якісні. Відчувається високий рівень цензу поважних видань та критиків, без якого навряд чи можна потрапити до першої лінії книгарень.

Люблю сучасне, тому що вважаю цікавим авторський пошук. Захоплює, як після стількох епох письменникам вдається уникати вторинності і реагувати на актуальні проблеми своєю мовою.

Також тішить більшість останніх науково-популярних книжок − ніби зазираю у майбутнє. Вражає швидкість, з якою вони встигають виходити одразу після наукових відкриттів. Багато читаю спеціальної літератури для роботи.

Читання для мене така сама процедура, як колискова донці. Ритуал, обов’язок перед собою. Давно почала системно читати, ще в дитинстві, і навіть не думала про звичку.

− Скільки книжок на місяць ви читаєте? Скільки часу виділяєте на читання?

− Намагаюся читати не менше 30 сторінок на день. Буває, що порушую правило, встигаю лише сторінок десять. Читаю щодня перед сном. Іноді у вихідний день вдається прочитати дві книжки поспіль.

− Як вдається знайти час на читання? Як сформувати в собі цю звичку − постійно читати?

− Читання для мене така сама процедура, як колискова донці. Ритуал, обов’язок перед собою. Давно почала системно читати, ще в дитинстві, і навіть не думала про звичку.

Будь-що може стати звичкою та знайти своє місце у розкладі, якщо приймати цей процес як невід’ємну частину життя. Ми знаходимо час на соціальні мережі, зайву їжу, серіали. Чистимо зуби зранку і ввечері, приймаємо душ.

Не вірю, коли говорять, що не мають часу на читання. Радше не мають бажання напружувати мозок, не мають звичку його напружувати, а це таке собі зізнання. Зауважу: якщо немає бажання, то може й не треба, і виправдовуватись також. Просто прийняти – це не для вас.

Якщо ви новачок і все ж хочете читати системно, візьміть середню книжку. Художню, наприклад. Краще визнану поважними преміями − це легкий шлях натрапити на щось цікаве. Близько 300 сторінок нещільного тексту можна здолати за пару тижнів, достатньо лише двадцяти сторінок на день. Якщо читати повільно, займатиме біля півгодини щодня. Цього достатньо, аби виробити звичку.

Згадую «Кись» Тетяни Толстої, де читання заради читання нічого героєві не приносило і не робило кращим.

− Де й коли зазвичай читаєте?

– Як вже казала, протягом тижня читаю ввечері перед сном: у вихідні зранку – не менше години, і ввечері також. Багато читаю у дорозі. Наприклад, у літаках майже не дивлюся кіно і не сплю, книжки переважають.

− Ваше ставлення до різноманітних букчеленджів?

– Думаю, якщо людина не читала, то мала вірогідність, що матиме сміливість змагатися. Якщо читала, то прийме виклик, але від цього буде втрачати в якості. Згадую «Кись» Тетяни Толстої, де читання заради читання нічого героєві не приносило і не робило кращим.

Інформацію, яку ми обираємо, важливо не лише вхопити, а також засвоїти. Інакше процес стає таймкілером, який нічого не розвиває. У мене зараз відкрито декілька книжок з різних напрямків, і я розумію, навіщо читаю кожну з них. Буває, не дочитую книжки, бо погані. Для букчеленджу це виключено, тому що має значення швидкість та кількість. Необхідно марнувати час, навіть якщо книжка слабка.

Цінність букчеленджів – в популяризації читання, але сумнівно, чи насправді подібні активності захоплюють тих, хто не читав раніше. Щодо заохочення, то подобається, як у Відні чи Нью-Йорку нові бестселери посідають ключові місця зовнішньої реклами на вулицях. А письменники не менші зірки, ніж кіноактори.

Я, мабуть, дивакувата, і не маю «кліпового мислення». Можу читати великі тексти, дивитися повільне кіно. Навпаки: таке занурення здається мені медитативним і якісним. Дуже шкодую, що рідко бувають вільними декілька годин поспіль. Тому й люблю читати в літаках.

Для розвитку такої індустрії потрібна підтримка держави, спеціальні освітні програми – екосистема, в якій докорінно інакше ставлення до культури. Багато для популяризації читання вже роблять українські видавці, створюючи сучасні обкладинки та перекладаючи актуальні новинки.

Наприклад, нестандартні презентації видавництва «Основи» – це круті вечірки. Книжкові клуби, як у видавництва «Наш формат», захоплюють все більше людей. Фестиваль та видавництво Meridian Czernowitz розкачує не лише Чернівці, а вже і Полтаву, і взагалі всю країну подорожами своїх авторів. Ще також великий шматок Західної Європи через участь у різних заходах, якісну та сучасну подачу, ретельний відбір. «Книжковий Арсенал» надає можливість побачити різноманіття і без сумніву купувати книжки для себе та друзів.

− Як зосереджуєтеся на серйозних великих текстах? Як перебороти «кліпове мислення», коли рука тягнеться до смартфона?

– Я, мабуть, дивакувата, і не маю «кліпового мислення». Можу читати великі тексти, дивитися повільне кіно. Навпаки: таке занурення здається мені медитативним і якісним. Дуже шкодую, що рідко бувають вільними декілька годин поспіль. Тому й люблю читати в літаках.

− Що робите для того, щоб отримувати максимум користі від прочитаного?

– Часто роблю нотатки, читаю перед сном, коли мозок найкраще запам’ятовує, бо вільний від планування залишку дня. Люблю переказувати друзям деякі ідеї з книжок. Раніше про книжки робила пости у Facebook, тепер веду свою сторінку набагато менше, але спосіб непоганий. До речі, раджу книжку «Думай, як математик» – вона добре допомагає розвивати навички засвоєння інформації.

«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Фото із архіва Міріам Драгіної

− У якому віці ви почали свідомо читати?

– Почала читати у три роки. На стіні вдома висіло два алфавіти: російський та латинський. Навчилася сама, бо у батьків не було часу мене вчити. Але вдома зростала величезна стіна книжок: знизу дитячі, вище – дорослі.

Українською почала читати в університеті, бо до того україномовного поля навколо не було. Зараз намагаюся більше читати англійською та французькою.

− Кіно VS книжка, хто й коли перемагає для вас та чому?

– Книжка, в ній різновимірніший простір для уяви.

− Ваші топ-5 аргументів, навіщо треба читати.

1. Всім читати не треба. Це природний відбір.
2. Але, якщо є бажання розвинути світогляд
3. та нічого не боятися,
4. створювати своє
5. і бути постійно натхненним – то треба.

− Як обираєте книжки, які плануєте прочитати?

– Читаю огляди, слідкую за преміями, довіряю думці друзів, іноді друзі-автори або друзі-видавці надсилають мені рукописи.

− Топ улюблених/важливих для вас авторів або книжок, які вплинули на вас.

– Я не можу відповісти на це питання точно.

Але були Генрі Хаггард, Айзек Азімов, Артур Кларк, Роберт Хайнлайн, Рей Бредбері, брати Стругацькі, Карл Май, Жуль Верн, також Газданов, Бєлий, Андрєєв, Костянтин Толстой, Ромен Гарі, Чингіз Айтматов. Звичайно, Платонов, Гакслі, Орвелл. Це все такий стандартний список. Ще було багато поезії, словники, підручники. Був Стівен Кінг, якого класна керівниця сказала викинути на смітник. Були великі якісні репродукції класичних художників. Міфи Давньої Греції та книжкаа про мікробів, які подорожують всередині нас. Були японці зі своїм чистим баченням краси та кольорові дитячі книжки іспанською, тоді я її зовсім не розуміла. Була збірка зображень демонів Врубеля і «Нічний політ» Екзюпері, десятки романів Ремарка, які зараз здаються одноманітними. Безліч автобіографій також. Математична збірка Сканаві. Анатомія Бамеса. Не знаю, як обрати улюблене чи зрозуміти, що саме сформувало.

− Яка книжка, на вашу думку, має бути у кожного в домашній бібліотеці?

– Перше, що спадає на думку, – Буквар, аби навчитися читати. Поетична збірка Пауля Целана, аби вчитися відчувати. «Як любити дитину» Януша Корчака, аби вчитися людяності. Репродукції всесвітнього живопису різних часів, аби вчитися розуміти людство. Підручники з базової фізики та математики, аби вчитися мислити нелінійно. І Марсель Паньоль «Дитинство Марселя», аби насолоджуватися.

− Якби ви мали змогу зустрітись із вашим улюбленим письменником, що б ви у нього або у неї спитали?

– Я б добряче поспілкувалася із багатьма, особливо цікавить автор(и) Тори. Спитала би про першоджерела мудрості. Щодо улюблених, то з ними просто хочеться посидіти поруч та споглядати, наприклад, за Роменом Гарі. Я б пила собі каву і мовчки дивилася.

− Що читаєте зараз? Які слова з книжки вас найбільше зачепили?

– Зараз читаю «Історія Starbucks» Говарда Шульца. Вражаючих цитат не наведу, там скоріше цікаві самі події навколо бренду. Ще в мене відкриті книжки з англійської та фізики, не маю цитат.

А з попередньої, що читала: «Визнання поразки дозволяє просто жити далі…», – це з книжки Девіда та Тома Келлі «Творча впевненість».

 

− Чи складаєте власні списки для прочитання?

– Складаю. Список постійно змінюється, наразі біля ста книжок. Це моя така віртуальна потенційна бібліотека, мої можливості.

– Чого б не було у вашому житті, якби ви не читали?

– Впевненості у постійній наявності вибору.

«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Іван Примаченко, співзасновник платформи
масових безкоштовних онлайн-курсів Prometheus

− Що найбільше любите читати і чому?

– Мій улюблений жанр – це наукова фантастика. Вона вчить розмірковувати над майбутнім, і привчає до думки, що немає нічого неможливого.

Ще один жанр – нон-фікшн. Він дозволяє втілювати у життя ідеї з майбутнього в реальне життя.

І третій жанр – це магічний реалізм. У людини має залишатися відчуття, що вона може зустріти у своєму житті щось фантастичне, магічне, якесь диво, чи може створити його, якщо забажає.

− Скільки книжок на місяць ви читаєте? Скільки часу виділяєте на читання?

– Я намагаюся читати книжку щотижня, але не завжди вдається. Бувають складні книжки, які забирають у мене два тижні. Коли багато роботи, то доводиться відкладати читання.

Головне – це не челендж, не графік, а певна динаміка і самодисципліна, щоб робити те, що тобі подобається. Я читаю не тому, що це потрібно і корисно, а тому що це люблю.

– Як вдається знайти час на читання? Як сформувати в собі цю звичку − постійно читати?

– Щоб постійно читати, потрібна мотивація – знати, навіщо ти це робиш, і виділяти час у графіку. Це, напевно, дві найважливіші речі, щоб виробити звички читання.

Потрібно розуміти, що читання – це надзвичайно важлива діяльність у сучасному розсіяному світі, коли соціальні мережі та інтернет постійно відволікають, коли увага розпорошується на малозначущі інформаційні приводи, пости, які можуть бути кумедними або обурювати, але вони дуже поверхові і не несуть глибинної інформації.

Ми витрачаємо на них години нашого часу, замість того, щоб вчитися чи почитати серйозну книжку. Тому найбільша мотивація тут, як на мене, – підрахувати, скільки годин ви витрачаєте щодня на соцмережі.

− Де й коли зазвичай читаєте?

– Зазвичай читаю перед сном. Багато читаю у дорозі, наприклад, коли їду у відрядження і назад. Активно користуюся телефоном як книжкою та іншими електронними носіями.

− Ваше ставлення до різноманітних букчеленджів?

– Власне я зараз сам визначився зі спробою прочитати 52 книжки за 52 тижні, та поки що я відстаю від графіку. Та дійсно головне – це не челендж, не графік, а певна динаміка і самодисципліна, щоб робити те, що тобі подобається. Я читаю не тому, що це потрібно і корисно, а тому що це люблю.

Класичний спосіб для запам’ятовування – це переказувати розділи чи цілу книжку знайомим, друзям, навчити тому, що ви дізналися з неї.

− Як зосереджуєтеся на серйозних великих текстах? Як перебороти «кліпове мислення», коли рука тягнеться до смартфона?

– Це реально серйозна проблема, оскільки люди навіть не помічають, наскільки вони залежні від соцмереж: це постійне бажання потягнутися до телефона, до стрічки у соцмережі, щоб перевірити, скільки лайків вам поставили, які новини з’явилися. Це стає свого роду ящуром, якого важко проконтролювати.

Це така ж дурна звичка, як куріння. Я сам не повністю вільний від звички час від часу заглядати у Facebook, але останнім часом дуже жорстко обмежив своє перебування у соцмережах. Це вивільнило багато часу для читання, значно покращило мій емоційний та психологічний стан й увагу.

− Що робите для того, щоб отримувати максимум користі від прочитаного?

– У Kindle я виділяю різними кольорами найбільш важливі думки, приклади, цифри, статистику. Потім можна було дуже швидко повернутися до цього конспекту і досить швидко відтворити текст у пам’яті.

Інший класичний спосіб для запам’ятовування – це переказувати розділи чи цілу книжку знайомим, друзям, навчити тому, що ви дізналися з неї.

На мою думку, протиставлення кіно і книжки не дуже коректне. Я так само ціную кінематограф, як і літературу – просто це різні види мистецтва. Це як сказати, що краще – проза чи поезія?

− У якому віці ви почали свідомо читати?

– Захоплення читанням з’явилось ще у дитинстві, до школи. Мені багато читали батьки. Вони й самі багато читали: це справило на мене враження, і я брав з них приклад. У більш серйозне захоплення це переросло вже десь у 10-12 років, коли батько почав давати фантастичні і науково-фантастичні книжки, фентезі. Тоді я почав «запійно» читати.

− Кіно VS книжка, хто й коли перемагає для вас та чому?

– На мою думку, протиставлення кіно і книжки не дуже коректне. Я так само ціную кінематограф, як і літературу – просто це різні види мистецтва. Це як сказати, що краще – проза чи поезія? У нас можуть бути якісь особисті переконання, улюблені жанри, але це не означає, що вони об’єктивно кращі за інші.

Безумовно, у книзі мені подобається те, що я можу сам уявляти зовнішній вигляд головних героїв, антураж і т.д. Читання дає більше простору для фантазії, а у кінематографі ми насолоджуємося баченням режисера.

− Ваші топ-5 аргументів, навіщо треба читати.

– Гадаю, п’ять – це багато. Але, по-перше, завдяки книжкам ми можемо спілкуватись із найвидатнішими людьми в історії.

По-друге, переживати тисячі життів інших людей, хоча в реальності можемо пережити лише одне.

По-третє, книжка – це головна основа людського досвіду, і ми можемо навчитися того, чого б ніколи не навчилися самі.

− Як обираєте книжки, які плануєте прочитати?

– Покладаюся на попередні книжки автора, на рецензії, на оцінки та відгуки читачів на Goodreads та Amazon.

− Топ улюблених/важливих для вас авторів або книжок, які вплинули на вас.

– The Second Machine Age. Книжка про те, як через роботизацію змінюється суспільство і робота.

З художньої літератури – «На схід від Едему». Це своєрідний переказ Книги Буття, історія Каїна та Авеля.

З наукової фантастики – Blindsight Пітера Воттса. Напевно, одна з найголовніших науково-фантастичних книжок десятиліття. Мені вона подобається тим, що в ній немає перекосу в утопію чи антиутопію, як це зазвичай буває.

«Потрібно просто знайти книжку, заради якої захочеться відкласти смартфон»: відомі книголюби про своїх фаворитів, звичку читати та коли кіно програє літературі

Фото із архіва Івана Примаченка

− Яка книжка, на вашу думку, має бути у кожного в домашній бібліотеці?

– Гадаю ті, що назвав щойно і ті, що називав у попередньому інтерв’ю.

− Якби ви мали змогу зустрітись із вашим улюбленим письменником, що б ви у нього або у неї спитали?

– Я б спитав Ентоні Дорра, як він, будучи зрячою людиною, зміг описати настільки точно і вражаюче світ у сприйнятті людини незрячої: головна героїня його твору «Все те незриме світло» не може бачити. Було б цікаво розпитати його, як він зміг досягнути такої майстерності.

А ще одне запитання стосується того стану, який ми можемо пережити лише у дитинстві. Наприклад, уявити себе всередині сцени, а років у 10 ми дорослішаємо, і вже треба докладати зусиль, щоб це зробити. І я б хотів спитати Дорра, як йому вдалося так описати події, що складається відчуття присутності – відчуваєш аромат і рух повітря. Незвичні відчуття родом з дитинства. Як йому вдалося досягнути цього ефекту?

Говорять, що за кожним успіхом людства стоїть визначна книжка. Гадаю, це влучна думка.

− Що читаєте зараз? Які слова з книжки вас найбільше зачепили?

– Взагалі я читаю декілька книжок паралельно. Зараз, наприклад, англійською «Принципи: життя та робота» Рея Даліо. Хотів би її виділити. Це книжка про ухвалення рішень, простими словами про стратегії та вирішення проблем. Але розповідь вибудувана не у вигляді установок – акцент зроблений на тому, як мислити стратегічно, не марити ілюзіями, а мати сміливість жити у реальному світі.

 

− Чи складаєте власні списки для прочитання?

– Це до питання про букчеленджі. З 52 книжок, які я запланував на цей рік, залишається 47. Але у січні я додав ще, і тепер у списку 55 творів. Я додаю книжки швидше, ніж читаю. Там є як твори обсягом 250 сторінок, так і на 1000-1500 сторінок.

– Чого б не було у вашому житті, якби ви не читали?

– Скоріше треба поставити запитання: що було б у моєму житті, якби я не читав? Мої мрії та амбіції проростають ще з книжок дитинства. Мої знання, навички та успіхи в онлайн-освіті, у створенні Prometheus, значною мірою зросли з книжок. Від особистих досягнень до вивчення і осягання викликів сучасності – я завдячую книжкам.

Говорять, що за кожним успіхом людства стоїть визначна книжка. Гадаю, це влучна думка.

 

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Лучшие статьи за неделю – у вас в почте

Читайте также