Делікатне питання: як не боятися просити гроші за свою роботу

Спойлер: якщо ви вважаєте, що варті більшого, найімовірніше, це так і є.

Що заважає нам тверезо оцінювати себе, не боятися зазіхати на більше, знати ціну своїй роботі та сміливо озвучувати її? Страх. Який зруйнував стільки можливостей. Ми боїмося здатися жадібними, не хочемо дратувати замовників або керівництво, наперед налаштовані на відмову, а найголовніше – починаємо думати, що помиляємося та не заслуговуємо на гідну оплату своїх послуг. Результат – погоджуємося на менше. А хтось, більш сміливий і менш самокритичний, отримує в кілька разів більше далеко не завжди за кращу роботу.

Пропонуємо кілька стратегій боротьби з внутрішніми бар’єрами, що заважають нам просити більше грошей. Навіть коли ми переконані, що точно заслуговуємо на це.

Чому ми соромимося озвучувати реальну ціну своєї роботи?

З цим страхом стикаються фахівці різних галузей і різної кваліфікації, а особливо ця історія актуальна для тих, хто тільки починає свій кар’єрний шлях. Молодим спеціалістам дуже непросто оцінювати свої послуги у грошовому еквіваленті, і навіть середньоринкова оплата за аналогічну роботу не є для них орієнтиром. І частіше за інших із цією проблемою мають справу представники творчих професій, де цінник дійсно є вкрай гнучким.

Що ж ми маємо? Знецінення свого часу та зусиль, знижки на послуги, викликані невпевненістю й емоціями, недооцінювання себе як фахівця через нескінченне прагнення до перфекціонізму.

Синдром самозванця

Перший страх – виявитися негідними того, про що просимо. Всі ми, якими б впевненими не здавалися, схильні вважати, що недостатньо здібні. І ще більше нас турбує те, що колись про це дізнаються інші. Внутрішнє занепокоєння змушує нас знецінювати власні досягнення, сумніватися у своїй спроможності, вважати, що ми не гідні успіху, і в результаті – боятися просити більше грошей за свою роботу.

Що робити? Стратегія дій: самопереконання. Протиотрута від страху – це підготовка. Вам потрібно виконати роботу заздалегідь, якщо хочете попросити більше грошей. І найважливіше тут те, що ви робите це не для замовника, а для себе. Ваша мета – переконати не керівника, а свій мозок. Неможливо сподіватися на більше грошей, якщо ви самі не вірите, що варті цього. Доведіть собі, що можете, і тоді ви будете максимально переконливі.

Нерозуміння того, як запитати

Ми помилково думаємо, що просити – це ставити себе в незручне становище. Але це не так. Просити більше грошей – це твереза оцінка своєї ролі у проєкті.

Що робити? Стратегія дій: бізнес-обґрунтування. Підходьте до цієї розмови з бізнес-точки зору. Це допоможе заспокоїти свої страхи та подолати внутрішні обмеження, які вас стримують. Що, якщо просити більше грошей – це не про вас, а про ваше прагнення робити максимум для бізнесу/компанії/замовника? Скільки вам потрібно отримувати, щоб паралельно не переглядати інші вакансії? Співвідношення оплати та роботи повинно дозволяти вам працювати максимально ефективно. І це потрібно не тільки вам.

Страх почути «Ні»

Правда в тому, що «ні» – цілком прийнятна відповідь. Навіть якщо ви переконані у своїй компетентності та поставили питання з максимальною впевненістю, все одно можете почути «ні». І це нормально.

Що робити? Стратегія дій: відмова – це теж відповідь. Якщо ви почули «ні», все одно отримали більше інформації, ніж мали раніше. Погодьтеся, це краще, ніж роками чекати на підвищення гонорару та звинувачувати себе за те, що вам не вистачає сміливості запитати. «Ні» – це новий стимул і виклик. Це те, що змотивує вас працювати ще більш наполегливо, щоб зрештою почути «Так».

Страх відлякати потенційного замовника

Ми схильні знижувати ціну своєї роботи, тому що боїмося, що вона виявиться занадто високою, і клієнт знайде іншого виконавця, а роботодавець – іншого співробітника.

Що робити? Стратегія дій: знати собі ціну. Погоджуючись на менше, ви закриваєте себе від більшого. Від того, на що насправді заслуговуєте. Демпінг – це точно не шлях до великої кількості пропозицій. А якщо ваша робота коштує відверто мало, це змушує засумніватися у вашій компетентності. Ви встановлюєте адекватну ціну на свої послуги, а клієнт має співвідносити свої можливості та розставляти пріоритети. Головне – пам’ятати, що будь-яка робота має бути гідно оплачена. І тільки вам вирішувати, що таке «гідно».

Постійне прагнення до перфекціонізму

Ми впевнені, що недостатньо досвідчені, що не виконуємо свою роботу бездоганно. Це дійсно так. І так буде завжди. Ідеал – це лише орієнтир, якого нам ніколи не досягти.

Що робити? Стратегія дій: прийняття реальності. Оцінюємо свої ресурси, свій час, свої можливості. Пам’ятаємо, що навіть професіонали можуть робити помилки та приймати неправильні рішення. Це не повинно руйнувати вас як фахівця.

Всі ці внутрішні стопери є результатом того, що ми просто не віримо в себе. Нам здається, що ми обманюємо клієнта або начальника і просимо занадто великі гроші за свою не дуже дорогу роботу. Від цього з’являється почуття сорому, яке змушує просити менше, ніж ми гідні.

Не дозволяйте нікому знецінювати вашу роботу, а головне – не дозволяйте цього собі. Знайте собі ціну, сміливо називайте її та пам’ятайте, що виграє той, хто не боїться.

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Кращі статті за тиждень – у вас в пошті!

Читайте також