Хочу стати 2D художником: про роль освіти, критику від замовників та інші особливості професії

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Момент вибору професії – чи не найважливіший у житті кожної людини. І спецпроект «Хочу стати», який The Point реалізує разом із Освітньою платформою для дітей і підлітків Shamrock та платформою розвитку кар’єри CareerHub, має на меті допомогти всім, хто ще вагається з вибором майбутньої роботи або ж планує змінити свою спеціальність.

Цього разу ми поспілкувалися з Катериною Белоградовою, яка працює 2D-художником у компанії Beetroot. Вона розповіла про роль освіти в цій професії, необхідні знання, плюси й мінуси роботи та багато інших цікавинок.

Про відмінності

– У чому відмінності між 2 і 3 D?

– 3D художники використовують у своїй роботі 3D-програми, вони створюють об’єкти в тривимірному просторі. В основному це використовується для ігор, фільмів, реклами, багато де. Тобто це об’єкти, які можна крутити з різних сторін. 2 D художники — вони малюють картини або ілюстрації, будь-якого виду арт, його вже не можна перекрутити, змінити перспективу.

– А в чому ж тоді різниця між звичайним художником, який малює картини, і 2D-художником?

– 2D художники використовують для малюнків комп’ютерні програми, найпопулярніші — це Photoshop (програма для малювання, це як електронне полотно на якому ви малюєте) і Illustrator (це векторна програма для створення графіки, більш «мультяшної», простої і легкої). 2D художник малює за допомогою комп’ютера або планшета, це зараз називають digital-art, тобто цифровий малюнок. А звичайний художник малює на папері або полотні.

Інструменти, які є в сучасних програмах, дуже круті, і ті спецефекти, які можна використовувати, навряд чи можна відтворити на полотні або на папері. І це дуже сильно полегшує роботу в ситуаціях, коли вручну це можна було б робити дуже довго, монотонно і нудно. Припустимо, потрібно скопіювати дуже багато однакових деталей. У програмі ти це робиш елементарно. Якщо щось не виходить, можеш повернутися назад, стерти, додати. Це дуже крутий інструмент. На папері все не так швидко. Digital art – це новий крок у сучасному мистецтві.

– Які навички є найголовнішими в цій професії?

– Для 2D потрібно обов’язково вміти малювати. Справа в тому, що малює не програма, а ти. Програма — це просто інструмент, який багато в чому полегшує тобі життя, він автоматизований. Десь можна двома кліками створити дуже круті ефекти. Але тим не менше, потрібно розуміти, що саме ти робиш.

Якщо ти не художник, не врятує жодна програма. Взагалі

Якщо знаєш, як намалювати щось на папері — ти це намалюєш у фотошопі або ілюстраторі, та ще крутіше зробиш, тому що ці програми дають таку можливість. В першу чергу це інструмент, і замість вас він не намалює. Потрібно мислити, як художник, а для цього необхідна класична художня школа. Там ми вивчаємо все: як малювати реалістично, як працювати з кольором, як правильно передавати світло, тінь, форму, об’єм, і всі інші художні закони. А ще потрібно мати почуття смаку, кольору.

Про перші кроки та необхідні знання

– Як обирали фах?

– Я малюю з дитинства, мама побачила це і віддала мене в художню школу. Потім у мене була безліч різних художніх курсів, гуртків. І згодом, коли я підросла, зрозуміла, що мені потрібно вчитися цьому на професійному рівні. Я хотіла просто художню професію, і з усього, що пропонувалося в Київському національному університеті технологій та дизайну, куди я пішла навчатися, спеціальність «модельєр» виявилася найближчою для мене.

Насправді я дуже люблю шити, вишивати, будь-які види рукоділля обожнюю, я цим захоплююся. І після закінчення університету спочатку думала над тим, щоб бути модельєром. Але коли я заглибилась у цю сферу, зрозуміла, що потрібно дуже круто розбиратися в пошитті, в тканинах, і це взагалі окрема сфера, в яку потрібно пірнати.

– А ви це не вивчали в університеті? Не пірнали у сферу створення одягу?

– Ми вчили, але цього недостатньо. Коли ти починаєш свою діяльність, то розумієш, як багато насправді не знаєш, і що вчитися потрібно завжди. До того ж, я все таки зрозуміла, що мені ближче малювання. В той момент, коли я вже закінчувала університет, бачила своє майбутнє саме як дизайнер і художник digital art. Тому я самостійно почала вивчати програми. Для цього, на щастя, є у нас YouTube з безкоштовними уроками (сміється – прим. ред.).

Я дуже багато витратила часу на самоосвіту і вивчення цих програм, також ходила на курси. І так вийшло, що я потрапила на свою першу роботу як 2D-художник, але ще не особливо багато чого малювала. Я була асистентом: допомагала старшим художникам домальовувати вже якийсь їхній створений art.

– Коли приходить відчуття, що готовий брати замовлення, нести за них відповідальність?

– Все залежить від твоїх зусиль.

Не завжди досвід роботи у відомій компанії або престижність вузу означитимуть твій високий рівень. Для замовника головне – як ти малюєш, а це вже результат твоїх зусиль та часу.

Хтось вчиться малювати щось швидше, а хтось – повільніше, багато що залежить і від бажання людини. Є люди, які настільки хочуть це робити, що вони злітають просто як ракети. Тому що готові витрачати на це все своє життя.

Тобто ти виростеш у своїй кар’єрі настільки швидко, наскільки круто будеш малювати. Припустимо ви не працюєте 2 D художником, але хочете їм стати. Тоді просто малюйте і викладайте фотографії своїх робіт, створіть портфоліо на сайті типу Behance. Таких майданчиків багато. Вас візьмуть на роботу лише за конкретні вміння. Вам потрібно навчитися працювати з програмами Photoshop Illustrator, можете ще інші взяти програми, але це основні. Маєте, як мінімум, вміти користуватися графічним планшетом.

– Тобто доведеться купити собі графічний планшет?

– Звичайно, це ж основний інструмент. Він схожий на тачпад разом зі стилусом. Малюючи їм, ви дивитеся на монітор, і саме там з’являються зображення малюнка. Це магія. Навчитися керувати планшетом зовсім не важко.

Якщо людина не вміє працювати з програмами і планшетом, їй потрібно просто трохи часу витратити на це – звикнути до планшету 1-2 дні, оволодіти програмою – декілька місяців активного навчання. Ще раз підкреслю, що програми — це інструмент: він може допомогти тільки в тому разі, якщо ти вмієш малювати.

– Є перевага у тих, хто закінчив художню Академію, перед тими, хто в дитинстві просто малював, але потім отримав освіту в зовсім іншій сфері, і ось тепер знову хоче в зануритися у малювання?

– На даний момент в сфері IT та game development (саме в ній працює наша героїня – прим. ред.) не дуже цікаво, який в тебе диплом. Тобто, є люди, які не навчалися і не витрачали п’ять років на університет, але вони дуже багато часу витратили на самоосвіту. Можливо, вони брали приватні уроки у художників або навчалися за допомогою відео на YouTube, як завгодно. Єдине, що має значення — це рівень малювання. Якщо людина знає художню школу, але не навчалася в університеті, і роботи сподобалися замовнику — її візьмуть.

– А буває, що відсутність профільної освіти може стати причиною, коли не взяли на роботу? Вам відомі такі приклади?

– При влаштуванні на роботу тобі завжди дають тестове завдання. По тому, як ти його виконав, вже ясно, що ти можеш. Перед цим, звичайно, дивляться на портфоліо.

Тестове завдання — це буде мабуть якась конкретна робота, яку в принципі ти будеш виконувати в цій компанії. Тому що у кожної компанії свій напрямок і своя специфіка: комусь потрібно малювати модні сукні, комусь танки, комусь квіти. От якщо ти виконаєш тестове завдання і їм сподобається, — ти підходиш. В принципі все. І так, мене запитували, чи є у мене освіта. Але приклади того, що можуть не взяти на роботу через відсутність освіти, особисто мені не відомі.

– Чи потрібна англійська мова?

– Мені так, але є компанії в яких мова не потрібна. Я працюю в аутсорсинговій щведсько-українській компанії Beetroot, вона знаходиться в Києві. Нам надають офіс, робоче місце і все інше, що потрібно для роботи, тут спілкуємося рідною мовою. Однією з умов роботодавця було саме знання англійської мови. Я спілкуюся безпосередньо зі своїм клієнтом, шведська компанія Stardoll, вони мені надсилають завдання англійською. Всі пояснення та комунікація в нас лише англійською. Іноді є ще скайп-дзвінки, але в більшості випадків це листування. За час роботи там мій рівень англійської дуже зріс.

– У яких сферах ми можемо побачити роботи 2 D художника?

– Моя сфера – 2D та 3D ігри. Не думайте, що у 3D іграх немає роботи 2D-художників. Коли ви бачите 3D рухомий танк або людину, там є робота 2D-художників. 3D фігура — це модель, створена в 3D програмі, але спочатку вона безбарвна.

Уявіть собі коробку. Якщо її розклеїти, то можна розібрати на площину. Точнісінько так виглядають всі моделі, але вони більш складні. 3D фігура розбирається на розгортку, яку віддають 2D художнику, він її розмальовує і потім одягає на фігуру. Після цього фігура стає реалістічною.

2D — дуже широка сфера: не лише ігри, це ще малюнки в книжках, візерунки на тканині, ілюстрації для сайтів, дизайн одягу, інтер’єру, дизайн авто, тощо. Просто це різні прояви творчості. Якщо ти художник, можеш знайти собі багато напрямів діяльності

Хтось малює на полотні і продає свої картини — це художник. Хтось малює на планшеті в фотошопі, і продає свою творчість в інтернеті — це теж художник, але він користується сучасними інструментами, тому ми називаємо його 2D artist.

Нові професії з’являються дуже швидко. В дитинстві я й не знала, що буває те, чим займаюся сьогодні. Я просто любила малювати і ця любов привела мене туди, де я зараз.

– Пам’ятаєте ваше перше замовлення?

– Я ще була тоді студенткою. Це мабуть був логотип, який, здається, навіть ніде не використовувався. Для мене це було незрозуміле завдання, адже намалювати логотип на папері я могла, а от зробити це в програмі – ні. Замовником був мій знайомий, тому я подумала: якщо це дружнє прохання, значить, спробую і не боятимуся. Мені сподобалося, я зрозуміла, що програми — це цікаво, і почала їх вивчати.

Про критику та натхнення

– У чому черпаєте натхнення?

– Мене найбільше надихають роботи відомих художників. Найулюбленіший – це, звичайно, Леонардо да Вінчі. Я вважаю, що він був абсолютним генієм. Також подобається Ван Гог, Моне. Якщо говорити про навколишній світ, я б сказала, що надихає природа. Люблю прогулянки в парках, лісах, біля водоймищ.

Природа — це великий натхненник, вона приносить душевне заспокоєння і красу

Ще мене надихає красива музика, яка допомагає мріяти. Малюючи, я завжди слухаю музику, яка занурює мене в глибокі роздуми, мрії.

– Як впоратися із зауваженнями клієнтів, коли їм щось не подобається?

– Я б сказала так: якщо тебе критикує замовник, потрібно його вислухати уважно і намагатися зрозуміти правильно сенс цих слів. У мене робота побудована таким чином, що мій team-лідер — це дівчина-художниця, я знаю, що вона набагато сильніша і досвідченіша за мене, тому її зауваження — це закон. Вона завжди може конструктивно пояснити, що не так, і я це розумію. Вона не просто говорить «мені не подобається», а пояснює, що саме не так, і як це виправити. Я дуже їй за це вдячна, хоча іноді буває непросто.

Коли подумаєш, що ти вже супер крутий, твій розвиток тут і закінчиться

Я докладаю багато зусиль, поки не вийде класно. Хоча іноді буває такий внутрішній протест на кшталт: «ну що таке, вийшло ж класно», але в підсумку, порівнюючи дві роботи, розумію, що після зміни стало набагато краще.

Це зовсім не означає, що до будь-якої критики слід дослухатися. У мене є таке правило: потрібно критику слухати два рази. Перше — потрібно слухати, що говорять, друге — хто говорить. Людина може сказати тобі своє незадоволення твоєю роботою, ти кажеш — ок, але потім розумієш, що це не художник, тому не зовсім правильно, що вона може тебе критикувати. Вона може висловити свою думку, але не факт, що думка буде професійною.

Завжди намагаюся свою творчість робити красивою. Ніколи не малюю бридких, незрозумілих речей, я завжди прагну до того, щоб мої малюнки були красивими і подобалися людям

Якщо тобі каже критику досвідчений художник, або навіть друг — художник (буває, у тебе вже замилилися очі і ти чогось просто не бачиш), він може вказати на помилку. Це конструктивна критика, яка допомагає в розвитку, хоча іноді це буває і неприємно. Але по-іншому розвиватися не вийде: неможливо в якийсь момент сказати «я крутий».

– Чи є плюси і мінуси професії, про які звичайна людина може не здогадуватися?

– Для мене плюсів може бути мільон, мінусів — зовсім трішки. Я обирала свою роботу по любові, тому що завжди любила малювати. Мені дійсно подобається в цьому розвиватися, тому я отримую насолоду кожен день. А за це ще й гроші платять (сміється – прим. ред.).

Але буває, коли важко малювати через емоційний стан — це я можу віднести до мінусів. Може бути погано фізично або морально, але ж у тебе завжди має бути натхнення, щоб видавати новий красивий art. У такі хвилини сидиш і думаєш: «боже, я жахливий художник, що зі мною не так?». А ще буває, коли я щось не можу намалювати, і це справжня мука. Я в ці моменти навіть можу розридатися, але так, щоб ніхто не бачив. Коли немає настрою, коли щось погано, малювати дуже важко. Ось це мінуси. Розуміючи це, я намагаюся більше насичуватися чимось позитивним та прекрасним.

– А зараз над чим працюєте?

– Я працюю над fashion-грою. Ви реєструєтеся в грі, отримуєте персонажів і починаєте робити їм макіяж, зачіски, обирати тип фігури, одягати, обираєте різні види нарядів, аксесуарів. Можна і хлопчиків, і дівчаток одягати. Також у вас є будинок, ви можете облаштовувати його, купувати різні предмети декору, або собачку, котика, навіть друзів і чоловіка! Ми всі сміємося над цією опцією.

Про майбутнє професії

– Чи можна 2D ілюстрацію вивчати вже у звичайній середній школі? Якщо говорити про майбутнє, якщо помріяти.

– Цілком. Це те ж малювання, тільки воно буде в електронному вигляді. У мене була можливість показати дітям 8-ми років, як я працюю. Це були діти наших колег і вони кричали від захвату «ми хочемо бути такими як ви, коли станемо дорослими». Я їм показувала базові речі, наприклад, як користуватися пером. Діти, якщо їм ось так показати, можуть спалахнути і вчитися ще швидше, ніж ми.

– Як шукати роботу? Де працювати після університету?

– Починати працювати можна ще в університеті. До того ж, у багатьох ВУЗах зараз, на багатьох художніх сучасних спеціальностях, трохи починають вчити програми, з якими ми працюємо. Далі людина вже витрачає час на самоосвіту, буде сидіти, копатися, вчитися, вже буде щось вміти, будучи студентом 1-2 курсу.

Не можу сказати, що дуже багато чому навчать у виші в плані digital art, для цього більше підходять курси, які тривають по місяцю-два. Там дуже досвідчені 2D художники, вони дадуть напрямок. Окрім цього, можна пробувати робити проекти на замовлення, переглядати профільні вакансії — 2D художник, 2D ілюстратор, 2D artist. Там буде купа вимог, завдяки яким можна зрозуміти, що вже зараз потрібно вчити. Кожна компанія шукає співробітників під конкретний проект, потрібно заходити на сайт компанії і дивитися, що їм треба малювати.

У мене одного разу був випадок, коли потрібно було малювати якісь страшні речі для гри про психіатричну лікарню. Зайшовши на сайт, подивилася і відмовилася. Навіть не захотіла брати тестове завдання. А ось коли я знайшла проект, де я зараз, то була в захваті

– Професія не сконцентрована на одному регіоні? Ви, наприклад, у Києві, а ваш роботодавець взагалі за межами країни.

– Так, найбільший плюс цієї професії в тому, що ти можеш бути де завгодно. Дуже і дуже багато 2D художників-фрілансерів, точно так само, як і програмістів. Якщо твоя робота пов’язана з комп’ютером і ти передаєш файли через інтернет, в принципі ти можеш бути де завгодно.

– Тобто якщо дитина вміє малювати і знає англійську, але живе дуже далеко від обласного центру, в неї є всі шанси увійти в цю професію?

– Абсолютно. Я можу поїхати в глухе село України, але якщо там є інтернет, я можу спокійно продовжувати свою діяльність. На даний момент я живу і працюю в Києві, але мій замовник — це Швеція. Все, що я малюю, відправляю туди. Для цього мені не обов’язково бути в Швеції. Я там навіть ніколи не була, ще поки не довелося.

2D ілюстрація — це новий крок у мистецтві. Сучасний світ розвивається в бік інформаційних технологій, і сферу малювання не могло це обійти, тому що художники були потрібні в усі часи і будуть потрібні. Можливо, зараз не так популярно купувати картини, але digital art потрібен скрізь. Тому для мене це спосіб бути в сучасному світі, на хвилі того, як він розвивається, але при цьому займатися своєю улюбленою справою.

Попередні випуски:

1. Хочу стати готельєром: все про роботу у сфері гостинності

2. Хочу стати MICE-менеджером: все про роботу у сфері корпоративного туризму

3. Хочу стати дипломатом: все про роботу у сфері зовнішньополітичних відносин

4. Хочу стати лаборантом: все про роботу у сфері медичних досліджень

5. Хочу стати психологом: про 15 років навчання, зарплату на рівні топ-менеджерів, токсичних клієнтів та інші особливості професії

6. Хочу стати ветеринаром: про навчання на корівках, агресивних пацієнтів, щоденні відкриття та інші особливості професії

7. Хочу стати авіаконструктором: про ідеальний літак, розробки «в стіл» та інші особливості професії

Share on FacebookTweet about this on Twitter

Лучшие статьи за неделю – у вас в почте

Читайте также