У вас є питання щодо працевлаштування, зарплати, атестації, звільнення або дискримінації на роботі? Ви вважаєте, що роботодавець порушує ваші права? Або навпаки – не впевнені, чи законні ваші вчинки стосовно компанії?

Редакція The Point продовжує рубрику «Запитайте юриста». У коментарях до кожного матеріалу рубрики ви можете ставити запитання, пов’язані з вашими робочими правами та обов’язками. І ми попросимо експертів – провідних фахівців у сфері трудового права – роз’яснити спірні моменти.

«Які нюанси неповнолітнім потрібно знати перед тим, як влаштуватися на роботу?», – на запитання читача відповідає експерт.

Сергій Сільченко, партнер юридичної компанії ILF

Мій майже 12-річний син запитав на початку літа: «Тату! Чи можу я влітку трохи попрацювати?». Це питання збило мене з пантелику. Як фахівець з трудового права я розумію, що працювати йому ще рано. Але мене порадувало те, що він про це вже думає! Якщо дитина замислюється щодо можливості працювати, батькам потрібно допомогти їй, аби праця не заподіяла шкоди дитячому організму та психіці. Тож, про що варто пам’ятати, приймаючи разом з дитиною рішення про підробіток?

Прийняття на роботу

Неповнолітніми (дітьми) є особи віком до 18 років. За своїми правами (як працівники) вони прирівняні до повнолітніх, але в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються підвищеним правовим захистом, мають встановлені законом пільги.

Досягнувши шістнадцятирічного віку, дитина може влаштовуватися на роботу без дозволу батьків. Для працевлаштування у віці від 15 до 16 років необхідно отримати згоду одного з батьків або особи, яка його замінює. Аби не мати згодом проблем з контролюючими органами, роботодавцеві краще отримати письмову згоду. За певних умов закон (ч. 3 ст. 188 КЗпП України) дозволяє приймати на роботу дитину з 14-ти років:

  • Майбутній працівник обов’язково повинен навчатися, тобто бути учнем загальноосвітньої школи, професійно-технічного училища або коледжу.
  • Прийняття на роботу допускається для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров’ю неповнолітнього.
  • Робота не має порушувати навчальний процес і повинна виконуватися у вільний від навчання час.
  • Потрібно отримати згоду одного із батьків або осіб, що їх замінюють (піклувальників).

Як передбачено ст. 24 КЗпП України, трудовий договір з неповнолітніми повинен обов’язково укладатися у письмовій формі. Має бути складений письмовий документ під назвою «трудовий договір», а не лише написана заява і виданий наказ про прийняття на роботу. Роботодавці зобов’язані вести спеціальний облік працівників, які є неповнолітніми, із зазначенням дати їх народження.

Прийняттю на роботу має передувати попередній медичний огляд, який надалі повинен проводитися щорічно до досягнення особою 21 року (ст. 191 КЗпП України). Крім того, закон забороняє встановлювати неповнолітнім випробування під час прийняття на роботу.

Охорона праці неповнолітніх

Заборонено застосовувати працю неповнолітніх на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП України). Перелік цих робіт затверджено Наказом МОЗ України від 31.03.1994 р. № 46. Наприклад, не можна працевлаштовувати дитину водієм, допускати до робіт на висоті або самостійно виконувати роботи на електроустаткуванні.

До досягнення 18 років неповнолітнім заборонено продавати пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові та тютюнові вироби. До речі, закон забороняє дітям все це і купувати (ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР).

Також існують граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджені Наказом МОЗ України від 22.03.1996 р. № 59. Забороняється призначати підлітків на роботи, які пов’язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. А обсяг навантаження загалом залежить від віку і статі дитини, від того, робота пов’язана з короткочасним чи тривалим підняттям вантажу, з підлоги чи рівня робочої поверхні тощо.

Тривалість робочого часу

Для неповнолітніх передбачено скорочену тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП України), а саме:

  • для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
  • для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку.

Дітей не можна залучати до нічних, надурочних робіт, а також робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП України). Норми виробітку для них встановлюються, виходячи з норм для дорослих працівників, пропорційно скороченому робочому часу. Але заробітна плата неповнолітнім особам при скороченій тривалості щоденної роботи має виплачуватися в такому ж розмірі, як і працівникам при повній тривалості щоденної роботи. Якщо ж дитина працює у вільний від навчання час, то оплата праці здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати (ст. 194 КЗпП України).

Час відпочинку

Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, щорічна основна відпустка неповнолітнім має становити 31 календарний день. Діти мають право на отримання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи (п. 3 ч. 7 ст. 10 Закону «Про відпустки»). Варто зазначити, що відпустка має надаватися у зручний для неповнолітнього працівника час.

Законом передбачено деякі особливості надання відпусток тим, хто навчається. Так, відповідно до ст. 15 Закону «Про відпустки», працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою. Тим, хто навчається в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах (ст. 13 Закону «Про відпустки»). Якщо щорічна відпустка збігається з відпусткою у зв’язку з навчанням, щорічна відпустка на вимогу працівника має бути перенесена на інший період.

Варто пам’ятати, що заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Звільнення неповнолітніх

Звільнення з роботи неповнолітніх також має певні особливості. Так, окрім дотримання загальних для усіх працівників правил розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, звільнення працівників молодше вісімнадцяти років допускається лише за згодою районної (міської) служби у справах дітей (ст. 198 КЗпП України). Варто зазначити, що звільнення дитини внаслідок скорочення, через службову невідповідність та у зв’язку з поновленням на роботі колишнього працівника (п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП) провадиться лише у виняткових випадках і лише із працевлаштуванням.

Батьки, усиновителі, піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім у разі, якщо продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст. 199 КЗпП України). Безсумнівно, що батьки з висоти їхнього життєвого досвіду мають оцінювати умови праці дитини та її життєві плани та пріоритети. Тому, звертаючись з вимогою звільнити з роботи власну дитину, заяву необхідно подавати у письмовому вигляді, виклавши у ній причини, що спонукали до звільнення.

Як батько, я впевнений у тому, що дитина має, якщо хоче, спробувати попрацювати. Це суттєво змінює загальне сприйняття цінності батьківської праці, підходу до грошей. Проте батьки мають уважно слідкувати, щоб права, інтереси дитини, її життя і здоров’я не зазнавали негативного впливу через роботу. З дитиною краще попередньо обговорити всі нюанси, поділитися власним досвідом, щоб вона відчувала підтримку в цьому важливому рішенні.

Інші статті у рубриці: 

Запитайте юриста: хто має платити за професійне навчання – ви чи роботодавець?

Запитайте юриста: як захистити свої права, якщо вас дискримінують при прийомі на роботу?

Запитайте юриста: які нюанси працевлаштування повинен знати студент?