Як пробувати і не зупинятися: найважливіші ідеї з бестселера відомого маркетолога Сета Ґодіна

Партнер рубрики

Щодня книжковий ринок відкриває світові безліч нових авторів, роботи яких допомагають читачам зробити власні відкриття. Редакція сайту rabota.ua запускає нову рубрику – MustRead. Раз на два тижні ми будемо знайомити вас з найбільш відомими і корисними книгам про особистісний та професійний розвиток. Про них варто знати кожному, хто прагне розвивати свої сильні сторони і відкривати нові. Книжковий партнер рубрики– інтернет-магазин Yakaboo .

У сьогоднішньому випуску – книжка Сета Ґодіна «Пробуй, не зупиняйся».

Автор та його книга

Відомий американський підприємець та маркетолог, колишній віце-президент Yahoo! Сет Ґодін не раз відзначений також в ролі оратора та автора світових бестселерів. Його книжки були включені до списку найкращих такими виданнями як Forbes, BusinessWeek та New York Times.

Його книжка «Пробуй, не зупиняйся» – це, як висловилися в Time, пояснення, чому люди платять гроші, аби почути її автора. Призначена для тих, хто вже хоче почати діяти, проте не може наважитися. Хто хоче змін, але не знає, як взяти справу в свої руки. Хто потребує простого, але влучного мотиваційного поштовху, який нарешті запустить рух до успіху.

1. Шлях до нових результатів потребує нових мап

У системах, де цінується слухняність у виконанні чітких вказівок, ініціатори чогось нового стають аутсайдерами. До прикладу, індустріальна епоха, з її ринком, що йде вперед і не чекає, коли учасники за ним встигнуть, та цифрова, де править заздалегідь запрограмований алгоритм. Проте зміни починаються з тих, хто не боїться осуду, а натомість постійно підбирає інші варіанти, окрім «вправо або вліво», «так або ні».

Якщо чіткої і правильної відповіді немає, то, напевно, вам слід робити щось нове. Щось нове часто виявляється правильним шляхом у цьому складному світі.

2. Рух вперед і ризик – не завжди одне і те саме

Більшість людей боїться змін, бо, на їхню думку, нове – це небезпечно. Занадто ризиковано, щоб виходити за рамки звичних схем.

Однак рух вперед – це не тільки ті дії, які примушують нас чимось ризикувати, викликаючи острах це втратити. Наприклад, повагу колег через помилку, фінанси, інвестовані не в той спосіб тощо. Рухатися вперед допомагають й нові прості дїї, наприклад, наважитися на розмову з незнайомцем чи поставити незручне питання.

Люди, які уникають ризику, уникають і просто руху вперед. Але у світі, що постійно змінюється, зберігати статичність означає бути відкинутим назад. Рух потрібен хоча б для того, аби зберегти своє положення. А щоб вийти вперед – руху потрібно ще більше.

Якщо єдина причина, що стримує вас від спроби досягнути будь-якої з цілей, – страх почати, то вам слід добре поміркувати: що ж, власне, поставлено на карту? Ви цілком усвідомили, чим ви платите за відмову від починання?

3. Ініціатива – не миттєвий імпульс, а цілеспрямована дія

Все, що ми робимо, – це майже завжди підготовлений план або усвідомлений намір. Так само, каже автор, має бути і з нашими ініціативами. Якщо ми хочемо реалізувати щось якомога ефективніше, тоді немає місця тотальному експромту. Необхідно скласти план дій, узгодити порядок їх виконання, аналізувати. А якщо не все виходить з першого разу – не розчаровуватися і не кидати розпочате, а наполегливо продовжувати йти до перших результатів. Ніякого хаосу – лише цілеспрямованість.

Працюйте регулярно. Мистецтво – це важко. Продажі – це важко. Писати важко. Змінювати щось теж важко. Коли ви виконуєте нелегку роботу, отримуєте відмову, зазнаєте невдач, вирішуєте проблему – це не найкращий час для ухвалення ситуативного рішення про те, чи піти подрімати, чи взяти вихідний, чи зробити перерву на каву. […] Зробіть графік, перш ніж щось починати. Не піддавайтесь невдачам, перепонам або тривозі…

4. Ніхто не може вас обрати, окрім вас самих

Найбільш енергійно та впевнено ми працюємо тоді, коли отримуємо своєрідний дозвіл на певні дії. Це ніби підтвердження того, що ми справді можемо це зробити, тому можна не боятися осуду.

Проте очікування дозволу стримує. Підприємці не реалізовують свій проект, доки їх не селекціонують інвестори. Працівники очікують, доки займуть вищу посаду, щоб вільно висловлювати свою думку. Автор рекомендує придбати «абонемент» на ініціативи, тобто зайняти позицію постійної готовності до активних дій, а не лише час від часу, коли в цьому знову буде потреба. Не чекайте, поки оберуть вас – оберіть себе самі.

Більшість людей уникає викликів. Їм надто багато довелося терпіти, вони надто бояться, вони не висовуються, вони врешті радіють, коли на горіхи дістається комусь іншому, а не їм. Ініціатива – рідкісне явище. У цьому і її цінність.

5. Перемога захована у безлічі поразок

Якщо після першої, другої або десятої ініціативи вам все ще не вдається досягнути свого, це означає, що потрібно й далі збільшувати кількість хибних спроб. Тільки так можна знайти рішення, яке нарешті спрацює. Автор називає це «стратегією кульбабки»: чим більше «насіння» ви відпустите в політ, тим більше шансів, що якісь із них почнуть зростати і квітнути. В кінцевому підсумку, каже Ґодін, виграє той, хто зазнає найбільше невдач.

Допитливість не має алергії на невдачі. Саме вона жене нас до будинку з привидами, оскільки нас цікавить щось несподіване, а не небезпечне. Допитливість скеровує нас на шлях першовідкривачів, які приносять щось нове у світ, вивчають, удосконалюють і повторюють цей процес знову і знову.

6. Починати – значить, довести справу до кінця

Безліч нових спроб не означає безліч покинутих справ. Кожна, яку ви починаєте, повинна дійти до свого логічного завершення. Інакше як ви зрозумієте, що спроба невдала, і потрібно пробувати нову? Саме вміння не здаватися в процесі пояснює, чому деякі ідеї успішно втілюються в життя, а інші лишаються лише теоретичним здобутком їхніх авторів.

Якщо справу припинено – ви програли. […] Якщо від вас ніякої віддачі, то ви, власне, нічого й не починали. Якоїсь миті ваша робота повинна перетнутися з ринком. Якоїсь миті вам потрібний зворотний зв’язок, щоб зрозуміти, вдалося вам чи ні. Інакше тоді це просто хобі.

7. Перфекціонізм змушує нас ховатися

Страх помилок змушує нас не робити нічого. Але існує й інша загроза – прагнення досконалості. Зусилля, час і енергію, які ми вкладаємо в ідеальний результат, можна було б використати з більшою ефективністю. Наприклад, створити щось нове.

Перфекціонізм – це ніщо інше, як страх показати світові результати своїх зусиль. Тоді заради чого вони були?

Шліфувати удвічі більше не означає, що результат буде удвічі кращий. А вдесятеро більше аж ніяк не означає вдесятеро краще. Що б ви не шліфували – шматок дерева чи ідею – користь від цього зменшується. Удосконалення перетворюється на застій.

8. Про що б ви розповіли на конференції TED?

Автори ідей зі всього світу діляться ними на конференції TED. Серед них – не тільки науковці, митці або політики. Більшість лекторів мають більш традиційну роботу. Вони працюють медиками, інженерами, викладачами, розробниками, журналістами тощо.

Ґодін ставить питання: якби вас запросили виступити зі своєю ідеєю, про що б ви говорили? Чи є у вашій роботі якісь цікаві відкриття, якими ви можете поділитися з іншими? Чого б ви могли навчити своїх слухачів? Якщо досі не замислювалися на цю тему, то варто спробувати. Адже в результаті можна усвідомити, що ви дійсно володієте цінними ідеями, щоб втілити їх в життя.